Не стало вина кривавого, закінчили своє погуляння русичі, сватів своїх добре напоїли, самі полягали за землю руську. ужито: а метафору; б гіперболу; в порівняння; г антитезу.

Я думаю что
думаю что ответ а

Тут вжито метафору це варіант А.

Тема: роздуми ліричного героя про те, що людське життя для історії — це тільки мить, для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання ,і про них навряд чи напишуть майбутні історики ідея: засудження тих істориків, які забувають уроки життя, кому на відстані все здається простим, зрозумілим, і тому їм легко писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни; возвеличення подвигу тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі за волю і справедливість. основна думка: людське життя - це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі. жанр: громадянська лірика римування: перехресне віршований розмір: ямб художні особливості твору: метафори - росила землю кров, мовчи, душе епітети - рядки холодних слів, золоті далекі будні, серед родючих вільних нив, душе підтята, дідок нудний риторичні окличні речення- наш біль — рядки холодних слів! о, золоті далекі будні серед родючих вільних нив! забудь про ті натхненні свята. що в них росила землю кров! мовчи, мовчи, душе підтята, — агов! о, тихше! - біль не вщух! риторичні звертання о, золоті далекі будні серед родючих вільних нив! мовчи, мовчи, душе підтята, інверсія – душе підтята, дідок нудний, історики майбутні, людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них навряд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна» , «робітничий рух» . для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі. на відстані все здається більш простим, зрозумілим. тому легко буде майбутнім історикам писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни. але для тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі, — це було життя, сповнене жаху й болю. автор хоче, щоб нащадки, які будуть жити «серед родючих вільних нив» , не забували цього.

Сонце спати вже лягає,
Місяць землю освітляє.
Зорі поряд з ним гуляють,
До віконця заглядають.
Спати, сонечко, лягай,
Очки міцно закривай.
Хай тобі присниться казка,
Від дівчини ніжна ласка.
Спи, мій хлопчик, засинай,
В гості в сні мене чекай)

Ось вже ніч прийшла до нас
І лягати в ліжко час.
Зручно в ліжечко лягай
І бажання загадай.
Щоб тобі приснилась я,
І незвідана земля.
Будем разом там гуляти,
Наше щастя виглядати.
Хлопчик мій, лягай вже спати,
І мене в сні виглядати)

Заснули вже усі звірята,
Заснули пташки-снігурята.
Лиш ти не спиш, і я не сплю
Плекаєм мрію ми свою.
І мрія в нас - на двох одна,
Найкраща в світі є вона.
Давай вже очі закривати
Вже пізня ніч, вже треба спати.
Всі мрії збудуться в ві сні
Я - снюсь тобі, а ти - мені)

Добраніч, сонечко моє,
Пора лягати спати.
Годинник північ вже проб*є,
Нема чого чекати.
Вже день минув, настала ніч.
Та є й у ній цікава річ -
Безмежні сни, приємні мрії
Там збудуться усі надії.
Кохана в сні прийде до тебе,
І буде там заради тебе.
Тож закривай, мій котик, очі
Бо сон повіки вже лоскоче.