"україна в огні" о. довженко- твір про трагедію українського народу у другій світовій війні.

"Україна в огні" —це чесна неприхована правда про перший етап Другої світової війни. Пишучи цю кіноповість, Олександр Довженко виявив таку непритаманну радянським письменникам тієї доби правдивість, таку безкомпромісність, що твір його прозвучав, неначе вибух, уперше в радянській літературі піддавши сумніву безгрішність "сталінського соціалізму". Режим не змусив чекати нищівної реакції, і вже у 1944 році відбулося засідання Політбюро ЦК ВКП(б) з таким порядком денним: "Про антиленінські помилки й націоналістичні збочення в кіноповісті О. Довженка "Україна в огні". На це засідання було за автора, який почув про себе, що він "куркульський підспівувач", "відвертий націоналіст", дізнався він також, що від нього залишиться "мокре місце". Висновок же про твір був такий: "Україна в огні" — платформа вузького, обмеженого українського націоналізму. Ворожого ленінізму, ворожого політиці нашої партії та інтересам українського й усього радянського народу". Чим же так налякала сталінську партію "Україна в огні" Довженка?Письменник сильно й глибоко любив свій народ, і тому зобразив, можливо, найнещасливіший період історії країни із по-справжньому нищівною правдивістю. Як же він міг не хвилюватися, коли за короткий проміжок часу фактично вся Україна опинилася під фашистським чоботом? Це неможливо було осягнути розумом, у це важко було повірити. І в кіноповісті ми бачимо, як брутально було зруйновано "рай" українського життя. Ось, наприклад, картини життя України до приходу туди гітлерівців: "У садочку біля чистої хати, серед квітів, бджіл, дітвори та домашнього птаства за столом у тихий літній день сиділа, мов на картині, родина колгоспника Лав'ріна Запорожця і тихо співала "Ой піду я до роду гуляти". Це була пісня материна. Пісня була весела і журна одночасно, як і життя людське. Мати Тетяна Запррожчиха любила її співати раз чи два на рік, коли по великих трудах і повсякденних турботах десь було з якоїсь гарної нагоди доводилося пригублювати чарчину. Діти дивилися на свою добру матір і величали її". І ось цей рай нагло зруйновано, а мати, добра ласкава мати прощається зі своїми дітьми: "Сини мої, сини! Діточки мої! А Боже мій, Боже мій! Ой, прощавайте, прощавайте, діти мої...". І вже "гітлерівці входили в село, в'їжджали на мотоциклах, автомобілях, на гарматах, на танках, веселі й вдоволені. Засмалені сонцем, закурені, мокрі од поту обличчя вилискували радістю і здоров'ям. Грали на губних гармошках, окаринах і трикутничках щось німецьке". Просто вражає, з якою брутальністю німці вриваються в українські села, руйнуючи віками створюване життя, зневажаючи українців, які тут жили." Ці рядки кіноповісті сповнені неприхованого болю за рідну країну, її нещасливу долю. Недарма Довженко писав у своєму "Щоденнику" про перші дні війни: "На українських ланах і селах в огні і полум'ї вирішується доля людства, вирішується велетенська проблема світової гегемонії, вирішується доля людства на нашій недолі. Така нещаслива земля наша. Така наша доля нещаслива."Страшна картина доповнюється новими деталями, стає все більш трагічною, і ми із жахом читаємо, що Київ, столицю України, теж сплюндровано: "У Києві бенкетувало офіцерство Адольфа Гітлера. Сам гауляйтер Кох прилетів до столиці України для декларації імперських гордих цілей в отсій неймовірно багатій і щедрій країні".У творі багато неприхованої символіки. Це і прізвища головних героїв — Запорожці, і назва села — Тополівка, і п'ять синів, як п'ять пальців однієї руки (показово, що у романі "Вершники" Ю. Яновського Мусій Половець теж має п'ятеро синів).Розповідаючи про долю сім'ї Запорожців, Олександр Довженко зумів у яскравій формі відтворити трагізм історії української землі. Картини перших днів війни справді апокаліптичні — руйнується весь світ українця, його родина, українська молодь потрапляє у фашистську неволю, фактично у рабство. Але український народ опирається поневоленню, бореться із загарбниками, найкращі його представники йдуть у партизани, нищачи не тільки окупантів, але й ницих зрадників свого народу.Заключна сцена твору теж досить символічна — у сплюндрованій ворогом Тополівці знов зібралися Запорожці. І ця сцена, незважаючи на всю свою трагічність, пройнята оптимізмом, адже, як кажуть, "козацькому роду нема переводу".З любов'ю до рідної землі, з болем за неї писав Олександр Довженко кіноповість "Україна в огні", залишивши нащадкам згадку про страшні сторінки нашої історії. І хоч твір довго чекав свого читача, але тепер він повернувся до нас після довгих років замовчування і відкрив нам Олександра Довженка зовсім з іншого, нового боку.

"В кого гроші, той і хороший, а як їх нема, то всім дарма", - стверджує народна мудрість. Та як насправді ці кольрові папірці впливають на долю людини, на ставлення до неї інших? 
Деякі люди вважають, що саме від грошей усе лихо на світі. І вони все ж таки мають рацію. Звернувшись до історії, можна гати, як відомі і дуже розумні люди гинули через жадобу до влади і величезних статків. Хоча нащо ходити далеко? Згадайте, коли ви в останнє чули слово "криза"? Нещодавно? Ото ж вам і воно. Тому дійсно думка щодо грошей як руйнівнної сили має право на актуальність у наші дні.
Щодо іншої думки, а саме визначення грошей як сили рушійної, знайдуться й свої прихильники. Гроші - це все ж таки один із важливих чинників людського просування по кар'єрі. Проте щоб гроші не "спливли" марно, ми маємо приділяти їм певну увагу, знати, навіщо вони нам потрібні і звідки вони беруться. Народне прислів'я каже: "Трудяща копійка годує довіку". У світі нічого не буває просто так: щоб щось отримати, ми повинні щось віддати у відповідь. Гірко заробиш, солодко з'їси.
Отже, якими поганими або гарними гроші нам не здавалися, вони були, є і будуть однією із складових нашої буденності, тому треба завжди пам'ятати - хто не береже копійки, той сам не вартий карбованця.   

Що слово – то наука. Це про народну мудрість. Що може бути краще за фольклор, який був, є і буде найкращим порадником?

Сьогодні я хочу розповісти про неоціненні коштовності українського народу – прислів’я і приказки. Це короткі влучні вислови – звід правил, яким людина має керуватися у повсякденному житті. Вони не констатують якийсь факт, скоріше рекомендують, застерігають, схвилюють і засуджують.

В прислів’ях не має готового вирішення якоїсь проблеми, а тільки порада, і поштовх до роздумів. Прислів’я і приказки цінні не лише через те, що в них ховається авторитет наших предків, а й тому що вони зачіпають практично кожну ділянку життя пересічної людини, її побуту, принципів її існування.

Тут можна знайти до у вирішенні практично будь – якого життєвого питання, будь – то значення розуму в нашому житті, правда і неправда, любов, праця, добро і зло, розум і неуцтво, здоров’я, родина, гроші і т. д.

Поради, що є у прислів’ях та приказках підійдуть усім. І старим, і молодим і ще зовсім юним. Ось наприклад прислів’я про наші вчинки: « Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю». Тобто твоя доля напряму залежить від твоїх вчинків і лише тобі вирішувати якою вона буде – щасливою чи нещасною, адже якщо ти будеш доброю і чуйною людиною і чинитимеш відповідно, то і люди будуть відноситись до тебе добре і доля буде щасливою.

Або прислів’я, яке також дуже мене вразило, про виховання дітей: «Боги й діти живуть там, де їх хвалять». Тобто, якщо дитину люблять, то вона виросте щасливою і успішною. Про моральне виховання: « Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ані до порога», тобто завжди потрібно говорити правду, якою б вона не була.

Фольклор можна використовувати навіть у психотерапії. Усна словесність може лікувати душу. Чули: «Нема зле, щоб не вийшло на добре»? Тобто людина сама уже може себе підбадьорювати і налаштовуватись на позитив. Ми і справді не знаємо, що в перспективі ця «чорна», на нашу думку, подія принесе.

«Гарна, як ружа», «Міцний, як мур», «Ліниві, як мухи», «Життя, як у казці», «Довірливий, як пес», «Хитрий, як лис», - таких порівнянь є тисячі. Одне-два речення, а мудрості як в цілій книжці!

Короткі влучні вислови є в кожної країни, але український фольклор – неповторний!

Тут вот прочитай и выпиши что надо