Скласти чотири питяння до твору , , тореадори з васюківки, , будь ! і за рание))

Як звали корову, з якою тореадори хотіли влаштувати бій? (Контрибуція)
Як звали молодшу сестру Яви? (Яринка)
Ким була мама Яви? (Депутатом)

Власне саме весілля починається з організації поїзду молодого до молодої. Розпочинають з обіду в молодого. На звуки музики до хати молодого збираються гості. Молодий виходить з хати разом з старшим боярином і вітає тричі товариство, після цього він вказує на парубків, які підуть з ним. Боярин знімає з парубків шапки і до кожної з них пришивалася червона стрічка або пучки барвінку. Це парубоцьке товариство називали боярами, а наймолодшого — князем. Такі самі відзнаки роздавали і світилкам, тобто дівчатам, які були присутні в поїзді молодого. Молодий сидів на покутті, по праву сторону сиділи дружби, а по ліву світилки. Після обіду боярин збирав гроші і після цього проводилися певні обряди.

Після обрядів під спів виряджалися в дорогу. Коли молодий від'їжджав, перед ним несли весільні корогви. У більшості місцевостей молодий з товариством їхали верхи. По дорозі до молодої відбувалися перейми, коли молодий мав платити гроші та вгощати тих, хто його зупинив.

Поїзд молодого зупинявся перед зачиненими воротами. Зі сторони молодого ідуть у двір два старости і за столом посередині двору зустрічають двох старост зі сторони молодої. Після «переговорів» за столом (викупу молодої) молодого впускають у двір.

Зустрічати поїзд молодого виходила мати молодої в вивернутому кожусі та з мискою води з вівсом в руках. Після того як молодий сідав коло молодої, починався розподіл подарунків між ріднею дівчини. Зі сторони молодої всіх обдаровували вишитими рушниками.

Після цього починали покривання[3][4]: розплітання коси[5] та одягання серпанку. Молодій одягали очіпок, а мати пов'язувала намітку. Ця церемонія супроводжувалася співом. Після покриття голови молодої, приносли коровай та розподіляли його за порядком споріднення та за віком.

За короваєм ішов обряд перевезення молодої до хати молодого, який розпочинався вечерею[6].

В понеділок відбувався другий день весілля і у вівторок третій.

Четвертий день (по Б. Грінченку) в Галичині називався колачини. Проте в різних регіонах цей обряд міг відбуватися і пізніше

Під час сватання до сім'ї дівчини приходять свати, щоб домовитись про весілля. Звертають увагу на парубка, його позитивні риси, говорять про нього з найкращого боку. Якщо дівчина не згодна стати дружиною, то хлопець отримує гарбуз. Якщо згодна – сватам пов'язує рушник, а хлопець отримує вишиту хустинку.

Потім у домі нареченої відбуваються заручини, під час яких проходить обряд в'язання рушників, як символ нерозривного зв'язку між нареченими.

Згодом проходять оглядини, під час яких батьки зарученої дівчини оглядають господарство хлопця, який буде за чоловіка для їх доньки.

Молоді жінки, які живуть із чоловіками у злагоді, випікають коровай, який символізує здоров'я та достаток. Також майбутня наречена разом із подругами прикрашає зрізану гілку дерева запашними травами і квітами, що символізує утворення нової сім'ї.

Під час дівич-вечору у хаті нареченої дівчата співають пісні. Це прощання нареченої з дівоцтвом.

Виконують приготування до весілля: дружки допомагають одягти вінок та святкове вбрання нареченій, прикрашають її косу стрічками.

Наречені просять благословення у батьків.

Вінчання відбувається у церкві в неділю, після чого батьки зустрічають молодят із хлібом та сіллю на рушнику, обсипають збіжжям, цукерками та дрібними монетами.

Після вінчання святкують весілля з піснями, танцями, музиками.

Після весілля, у понеділок, молодій розплітають косу і одягають хустку.

Наступного дня, у вівторок, гості вбираються як цигани, ворожки і обходять родичів з піснями.