1.стильовою ознакою твору і. с. нечуя-левицького «кайдашева сім’я» вважає а поєднання гумору й сатири. б використання неологізмів. в наявність оповідача. г надмірність у застосуванні пейзажів. 2. після майже десятирічної боротьби з цензурою вдруге і. с. не-чуй- левицький видав свій твір у києві, змінивши його початок і кінці а у 1887 році. б 1878 році. в 1869 році. г 1897 році. 3. панаса мирного в українській літературі а романтиком. б засновником критичного реалізму. в майстром-пейзажистом. г корифеєм української прози. 4. за яким твором панаса мирного у 1955 році на кіностудії імені о.довженка створено фільм? а «лимерівна». б «повія». в «хіба ревуть воли, як ясла повні? » г «п’яниця». 5. м. старицький переклав українською а казки м. салтикова-щедріна. б твори а. міцкевича. в сербські народні думи й пісні. г поезію дж. байрона. 6. першою п'єсою м. кропивницького вважає а «олеся». б «де зерно, там і полова». в «микита старостенко, або незчуєшся як лихо спобі¬жить». г «доки сонце зайде, роса очі виїсть». 7. літературна діяльність і. карпенка-карого розпочинається з 1881 року, коли він написав тві а «новобранець». б «бурлака». в «розумний і дурень». г «безталанна». 8. головною індивідуальною рисою для феногена (і. карпенко-ка- рий «хазяїн») є….. а невдячність. б хабарництво. в цинізм. г лицемірство. 9. « — великі дві сили! » — зазначає і. франко. доповніть пропу-щені слова. а пісня і праця. б слово і воля. в держава і воля. г сонце і вода. 10. і. франко має таку кількість псевдонімі а дев’яносто дев’ять. б шістдесят три. в одинадцять. г сім. 11. поезія грабовського «дітям» побудована у формі а послання. б діалогу. в заповіту-повчання. г полілогу. 12. м. коцюбинський високо шанував а л. ревуцького. б ю. мейтуса. в п. майбороди. г м. лисенка.

1.а)
2.
3.б
4.в
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.

Мелашка:

1. “— Коли я буду вибирать собі дівчину, то візьму гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо, — сказав веселий Лаврін…”

2. “З-під квітки виринула з колосків голова з чорними кісьми і неначе поплила понад колосками. Лаврін углядів, що ту чорноволосу голову двічі обвивали жовтогарячі кісники, а за кісники були затикані цілі пучки червоного маку…”

3. ” До неї з води виглянуло її лице, свіже, як ягода, з чорними бровами…”

4. “Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк…”

5. “Лаврін дивився на дівчину, як вона спустила на щоки довгі чорні вії, як вона потім повернулась боком, дивилась на воду, на скелі, як блищав її чистий, рівний лоб…”

6. “Дівчина засміялась і блиснула всіма білими зубами проти сонця…”

7. “…блиснула на його карими очима…”

8. “Він погнав воли й не міг одірвати очей од тонкого стану, загорнутого в горсет, од тонкої загорілої шиї…”

9. “Мелашка була з поетичною душею, з ласкавим серцем. Часом вона в своїй розмові несамохіть вкидала слова пісень…”

10. “Брови чорні, очі карі — любо подивитися; личко, як калина, а як гляне, засміється, в мене серце в’яне…”

11. “Мелашка була дуже молода…”

12. “Мелашка була молоденька й невеличка на зріст, але проворна, жвава…”

13. “Мелашка розцвіла і стала повніша на виду. Її очі, її тонкі брови блищали на сонці, а лице горіло рум’янцем од висків до самого підборіддя…”

Маруся:

1. “Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем…”

2. “Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана. куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними. Попаді й небагаті панії частували її в покоях, садовили поруч з собою на стільці як потрібну людину…”

3. “Маруся пишала губи, осміхалась, сипала облесливими словами, наче дрібним горохом. До природної звичайності української селянки в неї пристало щось вже дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на ввесь рот…”

4. “Вона любила чепуритись і держала себе дуже чисто. Все на їй було чистеньке, неначе нове…”

5. “Вона дуже церемонилась і була прохана. Пробуваючи на службі в панів, вона набралась од їх чимало пишання…”

6. “Кайдашиха щебетала, але все крадькома скоса поглядала очима на скриню, що стояла на полу, на жердку, на подушки. Вона дуже любила чванитись і почала розказувать, як її шанували пани та попи…”

7. “Вона стояла над душею в Мотрі, наче осавула на панщині, а сама не бралась і за холодну воду…”

8. “Кайдашиха була зовсім здорова й дурила свою невістку. Вона була рада, що взяла в свою хату добру робітницю, і почала залежуватись…”

9. “Вона догадалась, що її свекруха недобра і що під її солодкими словами ховається гіркий полин…”

10. “Кайдашиха перестала звати Мотрю серденьком і вже орудувала нею, наче наймичкою. Вона просто загадувала їй робити роботу, третього тижня вже почала на невістку кричать, а далі й докоряти…”

11. “В мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем. На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне, а як гляне, то од її очей молоко кисне…”

12. “Кайдашиха проїхала коло шинку, де стояла купа чоловіків, гордовито підняла голову й «добридень» людям не сказала…”

13. “Вона любила дітей…”

14. “Кайдашиха ридала, бо почувала свою провину…”

15. ” В неї аж губи трусились до лайки, та не було з ким лаяться…”

16. “По другий бік тину стояла баба Кайдашиха, висока та суха, неначе циганська голка, в запасці, в рясній білій, як сніг, сорочці, в здоровій хустці на голові. Сліпе око біліло ніби наскрізь, як вушко в голці, хоч туди нитку затягай…”

"Місце для дракона" - чарівна казка Ю. Винничука, що розповідає про події, які відбулись у Галичині в часи середньовіччя. У творі описується дракона, що був єдиним у своєму роді, харчувався травичкою і не знав бід. Проте підступному князеві закортілося віддати заміж свою доньку Настуню. Тоді князь вигадав, що доньку віддасть лише тому, хто переможе дракона, який насправді ще жодного разу нікого не кривдив.

І далі сталося нещастя - дракона вбили. А що ж дало це вбивство? Нічого. Це не принесло злагоди та миру, а завдало лише страждань. Особливу пану Лавріну, який до останнього свого дня не міг подолати муки власної совісті та друзям щиросердного дракона. Це багатопроблемний твір, але головною проблемою його є вічна боротьба між добром та злом. Що ж перемогло? На мою думку, хоч фінал твору і сумний, все ж таки перемогло добро. Адже доки житимуть люди із сумлінням і передаватимуть свої знання іншим, наш світ ще матиме часточку добра. Лаврін не вбив дракона, він відчув смуток та жаль в його очах, прагнення жити, а отже, проявив милосердя. Новий правитель князівства не знаходить собі місця, його тривожать муки совісті. "Місце для дракона" - казка, яка містить чимало фантастичного. А головна мета казки - зображення перемоги добра над злом. Я вважаю, що не зважаючи на всілякі негаразди, якими повен сучасний світ, добро переможе. Адже допоки житимуть на цій землі щирі та милосердні люди, ми матимемо надію на злагоду.