Учому полягае трагізм долі синів тараса бульби. чи була в них можливість вибору своїх життевих шляхів.

Трагізм у тому, що його сини загинули, але при різних обставинах.
Андрій (молодший син) полюбив польську дівчину. І через свою любов зрадив батька і всіх своїх бойових товаришів. Він приєднався до ворожого війська і виступив у бою проти козаків. Побачивши це Тарас Бульба був шокований і сказав,- "Я тебе породив, я тебе і вб`ю." І застрелив із рушниці Андрія.
Остап ( старший син) - залишався вірним своїм товаришам до останньго. Але в одній із битв його і ще декількох козаків беруть у полон і відправляють до Варшави. Там на великій площі Остапа жорстоко катували і вбили на очах батька. Так Тарас Бульба втратив обох своїх синів.
Що ж стосовно вибору життєвих шляхів. На мою думку, У Андрія був вибір. Він міг подавити свої почуття і залишитися вірним своїй Батьківщині, і, можливо, тоді в нього був би шанс вижити. 
А в Остапа, я вважаю, не було іншого вибору. Він залишився вірним своїм життєвим принципам, захищаючи Україну від нападів поляків. Кожного разу ідучи у бій він був готовий загинути. Адже доля непередбачувана. Багато козаків полягло у битвах з ворогом. Як кажуть, не він перший, не він і останній.

1. Б

2. Г

3. Г

4. В

5. 1 - Б

2 - В

3 - Г

4 - Д

6. 1 - Д

2 - А

3 - Г

4 - В

7. Найсмішніший епізод твору - коли Федько стеріг Галю Козачок і Вітьку Горобця від лева що втік із Одеського звіринця.

8. Вітька й Федько були справжніми друзями, бо були знайомими із самого дитинства і завжди підтримували один одного у скрутну годину.

9. Мені хотілося б мати такого друга як Федько Котигорошко, тому що він завжди б мене підтримав, а оскільки він начитаний і підказав би щось.

10. Перше кохання - це перші теплі почуття до коханої людини. В кожного з нас воно було є або буде неважливо, головне, що це почуття є і їх не можливо забути. Ми будемо про них згадувати із теплом в серці бо це спогади про нашу молодість.

ответ: Тема: зображення життєрадісного настрою, ніжного ліризму та оптимізму  ліричної героїні

Головна думка: заклик бути життєлюбом та оптимістом («Пролітаю між людьми похмурими»)

Провідний мотив: радіти кожній миті та дивитися на труднощі оптимістично, щоб життя не було похмурим (прагнення переповнити кожну мить життя)

Рід літератури: лірика

Вид лірики: громадянська (патріотична)

Збірка: «О краю мій» (1999)

Жанр: вірш

Художні засоби

Епітети: безжурний вітрогон, людьми похмурими

Персоніфікація: «радість тулиться»

Метафора: «поле перед нами стелеться», «пролітаю між людьми», «козачка вдаряю»

Порівняння: «радість..., як безжурний вітрогон-хлопчина», «рветься, як метелиця, ніби поле перед нами стелиться, ніби зникли авта й мотоцикли»

Повтори (анафора, єдинопочаток): «Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли».

Риторичний оклик: «І сама я на ногах не встою … Бо хлопчина не дає спокою!»

Кількість строф: три

Вид строфи: катрен (чотиривірш)

Віршований розмір: тристопний анапест (трискладова стопа з наголосом на третьому складі UU_)

І     |са   |ма | я  | на |но |гах   |не |всто|ю,

Про|лі   |та  |ю  |між|лю|дьми |по  |хму|ри|ми,

Ко  |за  |чка|вда|ря  |ю |по     |під | му |ра  |ми

Бо  |хло|пчи|на |не  | да|є      |спо |ко  |ю!

Схема ненаголошених (U) й наголошених (__) складів, стоп (/).  

UU_/ UU_/ UU_/U

UU_/ UU_/ UU_/UU

UU_/ UU_/ UU_/UU

UU_/ UU_/ UU_/U

Римування: кільцеве (АББА)

Рими: причина – хлопчина, вулицю – тулиться, звикли – мотоцикли, метелиця – стелиться, встою – спокою, похмурими – мурами  

Объяснение: