20 ! загальна характеристика поеми "кавказ" (т. шевченко)

Поема починається похмурим пейзажем гір, оповитих таємними хмарами і засіяних горем, политих кров’ю. Горем і кров’ю горців. Пейзаж — подальша розповідь про сумні події. З цією метою автор використав народнопоетичний метафоричний образ засівання горя і сліз. У символічному образі Прометея Т. Шевченко показав незламність народів царської Росії, їх титанічність і життєдайність, що протистоїть хижаку — царизму, який «карає… що день… добрі ребра й серця розбиває» і п’є кров трудящих. Але народ безсмертний, його кров «живуща», і тому кат народів «не вип’є живущої крові», «не скує душі живої». Поет незмірно радіє з приводу того, що серце народу «знову оживає і сміється знову». Як гімн нездоланності народу звучать натхненні слова поета: Не вмирає душа наша, Не вмирає воля.

У творі О.Довженка "Скарб" розповідається  про безтурботнне життя парубка Павлуся,про його легке дитинство ,про те,як його пестили матір і  батько ,і від цього він став лінивим і невмілим .через його забаганку поїсти меду  ,одного  разу померла Павлусева мати .Проте щастя переслідувало його .У господарсті його був лад,прибуток,знайшлася вірна і покірна і працьовита дружина,були хороші наймити .Все життя він тільки їв  та спав.
Якось на  свята зiбралася сільска молодь  йти шукати скарб. Вирiшили попросити Павла, щоб вiн пiшов iз ними "на щастя". Той не хотів i сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине. Так і сталося. парубки хотіли розіграти його  вкинути йому у вікно дохлого хорта а виявилося, шо всередині його був захований скарб - золото.Так довіку жилося Павлу - безтурботно.
 люди  завжди замислювалися над тим, що таке щастя.  цей твір  показує, що бездiлля i ситiсть — це ще не щастя. Не може бути щасливою та людина,яка  безцiльно й безглуздо проживає свій вiк, недопомагає іншим  Хоч i таланило в усьому Павлусевi, але його  лінивого щастя мало хто б захотів.

Аналіз щось підбери собі "цвіте терен, цвіте терен"-одна з найпопулярніших пісень про кохання ( також відомий варіант "Терен цвіте,терен цвіте"). Провідний мотив пісні й не розділене кохання, адже миий поїхав "іншої шукати."
пісня починається з художнього паралелізму, у якому терен символізує життєві труднощі, перешкоди, котрі треба подолати. а потім лірична героїня розповідає про свої переживання:"Хто в любові не знається,/Той горя не знає."Промовистим є й образ цвіту, що опадає. Увесь текст пісні пересипаний пестливими словами :молоденька, вечероньки, кріселечко, миленький. Вони розчулюють слухача (виконавця), викликають співчуття до нещасної дівчини. Драматизм ситуації підсилює антитеза:"І ще очі не дрімали,/А вже сходить сонце."