Сенкан, про яву окремо і павлушу окремо з тореадори з васюківки

Характеристика Яви  Легковажність «…характер у Яви був легковажніший, ніж у мене, і він міг гухнути троячку за півгодини…»  Постійно міняв думку щодо своєї майбутньої професії. «Ява міняв професії, як циган коні.»  Називає себе Явою, а насправді по документам він Іван «То він сам себе так назвав, коли йому лише років півтора було. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: «Я — Ваня», а вийшло «Ява», чи то «Іван» у нього так прозвучало (бо насправді його Іваном звати), але причепилось оте «Ява» до нього, як реп'ях до собачого хвоста. Навіть міліціонер товариш Валігура, що живе у нашому селі, так його зве.»  Любить дівчину «…мій друзяка Кукурузяка весь час дивився на Вальку, а коли вона випадково зводила на нього очі і їхні погляди зустрічалися, він одразу втуплювався в землю.  Сміливий  « …геройський Ява, отой, що перший з усіх хлопців стрибонув із самісінького вершечка старої верби в річку? Той, що випустив у клубі на лекції пугутькало? Що повісив дідові підштаники на телевізійну антену?»

 

Спільне

Люблять красти кавуни «От дiд Салимон — баштанник наш — ото тигр! Ох же ж б'ється! Як влупить своєю кiстлявою рукою по штанях — два днi чухаєшся. Вiн чогось не любив, як ми крали кавуни з баштана. Вiн любив, щоб ми просили. А ми не любили просити… Воно не так смачно». 

Не люблять ідеальних людей. «Стьопу ми не любили. Вiн щодня чистив зуби, робив зарядку i взагалi був свиня.»
   Вірять, що дружба - найкращий скарб життя
   «Нема нiчого кращого в життi за дружбу!» ;
 «Ми хочемо від усього серця побажати, щоб свою дружбу ви пронесли через усе життя. Святе це діло — дружба. Найсвятіше і найчистіше почуття в світі. І найчистіше воно в дитинстві. Бережіть його і шануйте! Бо найвірніші, найбільші, найкращі друзі в світі — це друзі дитинства. І той, хто на все життя збереже друга дитинства, той щасливий! А хто не збереже, тому гірко буде. Бо дитинство не повторюється… і проживе той своє життя без дружби. І буде воно дуже безрадісним, хоч, може, й довгим. І не відчує він себе по—справожньому людиною. Бо найбільше ти Людина, коли щось робиш для друга.» 

Зривщики дисципліни  
   «Рень і Завгородній! Вийдіть з класу! Скоро ви корову на урок приведете! Зривщики дисципліни! Порушуєте мені навчальний процес! Я на вас директору скаржитись буду!»
   Фантазери
   «Ми, — казав, — з тобою, Павлушо, хлопці неабиякі. Справді, без брехні, ми таки хлопці з фантазією.»
   Зневажливо ставляться до навчання.  
«І хто вигадав оті екзамени!... Як добре було ще торік у четвертому класі! Ніяких тобі екзаменів. Краще було б і не переходити в п'ятий. Ніколи в житті ми з Явою ще не складали іспитів. Це буде вперше. І хоч ми костричимось і кажемо: «Наплювать!», але кожному з нас при згадці про екзамени тенькає в животі. Краще двадцять «метро» засипать, ніж один екзамен.»

Характеристика Павлуші

Хоче стати льотчиком
   « Я як ото вирішив ще у першому класі, що буду льотчиком, так досі держусь, не схибив. Навіть дід Салимон сказав недавно: «Ти диви, яке вперте!.. Мать-таки, буде льотчиком цей слинько, хай би його муха вбрикнула!»  
Добрий   і чуйний характер  
«Я був дуже хорошим і прагнув до вчинків прекрасних і благородних. Та людству про це було невідомо».
   Обожнює Київ
   «Гарне мiсто Київ! Гарнiше вiд Пирятина, вiд Крижополя, вiд Жмеринки — вiд усiх мiст, якi я бачив. Столиця!» 
Любить футбол
«Велика штука — футбол. По-моєму, футбол міг би навіть бути лікувальним заходом. Наприклад, для лікування нервовохворих. Та й від усіляких неприємностей і від поганого настрою футбол дуже помагає.» 

 

 

Объяснение:

Аделія Бухенбах постає у творі людиною зі спотвореною душею. На початку повісті ми бачимо холоднокровну жінку, сувору, вимогливу, жорстоку бізнес леді, яка прагне розкішного життя, яка любить гроші, використовує людей, бреше підступно , дбаючи про власні інтереси.

Можливо, саме життя зробило її такою.Вона самотня, без опори та підтримки, дбає про те, щоб її цирк процвітав. Нелегкі обов`язки, боротьба за власне місце у жорсткому чоловічому світі зробили свою справу.

Але Аделія змінюється.Коли з Іваном Силою сталося нещастя вона дуже переживає за нього, можливо,відчуваючи свою провину, вона робить усе можливе, щоб Іван видужав. У кінці повісті вона закохується і знову стає звичайною жінкою, яка відчуває себе захищеною, коханою, ніжною та тендітною. У неї змінюються життєві орієнтири. Замість неспокійного, відповідального циркового життя директора , вона обирає сім`ю, кохання, спокійне життя. Вона стає чутливою до проблем інших, проявляє щедрість, чим дивує всіх.

 Українська народна пісенність – дорогоцінне надбання народу,
нев'януча окраса його духовної культури.

 Українська народна пісня – знана й шанована в усьому світі. Один з
перших збирачів народної пісні М. Максимович зазначав, що в
українських піснях звучить душа українського народу і нерідко – його
істинна історія. Високу оцінку нашій пісенності дали сотні діячів
культури різних народів. Наприклад, Лев Толстой таку глибоку й містку
оцінку нашій національній скарбниці: „Ніякий інший народ не виявив
себе в піснях так яскраво й гарно, як народ український". „Щасливі ви,
народилися серед народу з багатою душею, народу, що вміє так відчувати
свої радощі і так чудово виливати свої думи, свої мрії, свої чуття
заповітні. Хто має таку пісню, тому нічого жахатись за свою
будучність. Його час не за горами. Вірите чи ні, що ні одного народу
простих пісень я не люблю так, як вашого. Під їх музику я душею
спочиваю. Стільки в них краси і грації, стільки дужого, молодого чуття
й сили"