Незабуваемый свит дитинства у гумори всеволод "тореадори з васюківки

Найпрекрасніша пора в житті людини — це ди інство. Слушна нагода під час гри пізнавати світ і себе. Тільки не у всіх ця пора минає безтурботно й щасливо. Дитячий письменник Всеволод Не- стайко, наприклад, десятирічним юнаком зусті ів війну, а з нею — втрату батька й голод. Можливо, тому він і вирішив після війни присвятити свою творчість дітям. Це було бажання, хоча б у тво­рах, знов пережити веселе дитинство. Повість «Тореадори з Васюків- ки» розповідає про веселі пригоди двох друзів — Яви і Павла. Ці хлопці вирішили прославитися. Тому вони вигадали викопати мет­ро під свинарником, влаштувати бій з коровою Контрибуцією, по­будувати підводний човен. Але всі ці вигадки були приречені на не­вдачу. Тільки один вчинок Яви і Павлуся виявився героїчним — врятування із колодязя цуцика Собакевича.

Мешканці села Васюківки також помічали веселу вдачу хлопців: «От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці!».

Друзям це подобалось, тому вони бешкетували. «Треба, щоб усі про нас так говорили. Треба, щоб слава про нас гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня», — каже Ява.

Ява і Павлусь — справжні друзі. Все вони роблять разом, підтри­мують один одного. Я б хотів товаришувати із такими хлопцями. З ними весело й цікаво.

"Часи змінюються, і ми змінюємося разом з ними" - ций крилатий вираз приписують кільком мудрецам, але, хто б це не сказав, він був правий - певною мірою. Проходять сторіччя, і змінюються суспільства, люди, їх світогляд. Те, що вважалося безумовною істиною сто років тому, зараз істиною може не бути. Але є речі, які не застарівають і нікроли не застаріють. Деякі ідеї, виказані кілька сотен років тому, залишаються актуальними і сьогодні. 

В цьому можна переконатися, якщо перечитати твори Григорія Сковороди, що жив і творив у 18-му сторіччі. Він був знаним просвітителем-гуманістом, поетом, письменником, педагогом та мудрим мандрівним філософом. Спілкування зі Сковородою вплинуло на ціле покоління освічених українців. 

Сковорода був переконаний, що цінність людини визначають не її зовнішні якості, такі як, наприклад, багатство, а внутрішні - справедливість, розум,  милосердя, великодушність. Це твердження є істиною і тепер. На думку Сковороди, для будь-якої людини свобода є надзвичайно важливою. Будь-хто погодиться з цим і зараз.

Григорій Сковорода вважав, що людині важливо "пізнати себе" для того, щоб усвідомити особливості свого характеру, виявити свої здібності і обрати "сродну працю" - такий рід діяльності, до якого найбільше схильна конкретна людина. Така праця є важливою умовою щастя. Хто заперечить це твердження? Воно є і завжди залишиться істиною.

"Святість життя полягає в робленні добра людям", - писав цей мудрий філософ. Сковорода спирався у своїй філософії на Біблію, але не любив лицемірства і церковної схоластики, тому служителі культу його не любили. Але народ любив: його твори, що поширювалися у списках, попадали навіть під стріху селянських хат. Через десятиріччя після смерті філософа селянський син Тарас Шевченко буде "списувати Сковороду" у саморобну книжечку.

життя людині дається один раз. цей неоціненний талісман дарує всевишній кожному, і наше право розпоряджатися цим талісманом: чи віддати його на картання, чи, може, разом з ним нести між люди світлий промінь щастя та радості.

моральні зусилля необхідні людині в процесі боротьби за саму себе, за становлення себе як різносторонньої і гармонійно розвиненої особистості. прагнучи затвердити людську сутність, людина удосконалює свої якості.

глибокий сенс вислову: "людина — це звучить гордо! " — розуміється тільки завдяки формуванню громадської самостійності людини-особистості, яка знає, що вона насправді чинить у світі і яка відповідає за свої справи. відповідає, керуючись вищими моральними ідеалами і принципами. вони припускають не тільки доброту і працелюбність, чесність і порядність, але й вироблення потреби і уміння відстоювати свої погляди, переконання, свою честь, гідність.