Риси характеру павлуші - тореодори з васюківки

Павлуша – найкращий друг іншого головного героя повісті Івана на прізвисько Ява. На відміну від Івана, Павлуша був більш спокійним і врівноваженим, що, звичайно, допомагало парочці двох цих друзів домагатися успіху і прославляти себе на всю невелику, але дуже жваву Васюківку. Він точно так же, як і Іван на прізвисько Ява, Павлуша був дуже активним, грайливим, розумним і кмітливим. Але при цьому він був досить серйозним хлопчиком, що відрізняло його від Яви. Проте, Павлуша Завгородній завжди, що б не придумав Ява, підтримував його і допомагав йому втілити в життя всі ті цікаві плани, які у них були. Причиною тому не тільки серйозний і врівноважений характер Павлуші, але і те, що цей хлопчик хотів стати пілотом, коли виросте. А ця професія, як відомо, вимагає особливої ​​уваги до дрібниць, відповідальності та серйозності.

Коли я ходжу по місту, або їду в транспорті, я люблю вдивлятися в обличчя людей і прагнути зрозуміти, про що вони думають, чим займаються. Звичайно, точно я дізнатися не можу, наскільки правильні мої висновки.

Зараз я їду в метро і знову міркую. Ось у цього хлопця міцні м’язи, мозолясті руки, напевно він спортсмен. При його зрості добре грати в баскетбол або волейбол.. Він достатньо витривалий, а в цих видах спорту потрібна сила. На одній із станцій до електрички увійшов його знайомий, хлопці розговорилися, і я зрозумів, що хлопець – фігурист. Так, я не фахівець відгадувати професії. Але в одному не помилився, що цей хлопець – спортсмен. І навіть краще, що він виявився фігуристом. Я уявляю, як могутньо і красиво він котить по льоду. Він великий, стрункий, а його партнерка – тоненька, майже ефірна, він піднімає її легко і вільно. Вона красиво парить в повітрі, як птах.

Чому я вирішив, що він хороший спортсмен? У хлопця відкритий і вдумливий погляд. Ямки на щоках прикрашають його обличчя, особливо коли він посміхається. А уміння так відкрито і щиро сміятися говорить про доброту і чесність, задоволенні собою і своєю діяльністю. Він молодий, щасливий, зайнятий цікавою справою. Я виросту і теж знайду свою справу. Хочеться в це вірити!

Объяснение:

Мої улюблені прислів'я та приказки

Книга — скарбниця людських знань, духовне багатство кожного народу. Та був час, коли книг не було, а люди з уст в уста передавали мудрі настанови, життєві ситуації.

Усна творчість — це творчість не окремої людини, а багатьох людей, цілих поколінь.

От і у нашої родини є улюблені прислів'я та приказки. Коли я ще була маленькою, мій дідусь мені казав: "Під лежачий камінь вода не тече", "Не кажи — не вмію, а кажи навчусь", — коли мені щось не хотілось робити. Я підросла, пішла до школи. У мене з'явилися нові друзі, і згадалось прислів'я "Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти". Хотілось мати справжніх друзів, надійних, які б були поряд завжди. Щоб можна було покластися на них, а їм на мене.

І коли вони кличуть мене гуляти надвір, а я ще не зробила уроки, то дідусь знову каже мені прислів'я: "Зробив діло — гуляй сміло". Я дуже добре запам'ятала ці прислів'я.

А одне прислів'я мені дуже запало у серце. Я думаю, що його я запам'ятаю на все життя, як запам'ятав його мій дідусь: "Дерево мідне корінням, людина — родом і народом". Як багато любові до рідної землі, до батьків у цих словах. Прислів'я дуже допомагають мені у житті. Інколи я цього не помічаю, але вже переконалась, що найчастіше в житті буває так, як народна мудрість говорить.

Объяснение: