Плз сочинение на тему '' життеви уроки в байках григория сковороди''

Спадщина Григорія Сковороди дуже різноманітна. Він залишив своїм нащадкам, тобто і нам в тому числі, прекрасні ліричні вірші та романси, філософські трактати, глибину змісту яких не досліджено вповні й досі, афоризми, які не втрачають і ніколи не втратять своєї актуальності... Усі ці твори мають надзвичайну художню і змістову цінність, та не менш мені подобаються байки Григорія Сковороди.

До того, як в Україні розпочав свою діяльність Григорій Сковорода, байки ще до ладу не існувало. Маю на увазі, що окремого жанру як такого не було, хоча у світовій літературі ми знаємо байки Езопа, Сааді та інших. Проте прекрасні твори закордонних байкарів не були повністю придатні для українського читача з багатьох причин. По-перше, байка — твір алегоричний, тож алегорія має бути зрозумілою читачеві. Якщо уявити собі, що існує певний код, ключ, за яким читач розшифровує закладений у творі підтекст, то для байок таким ключем є, безумовно, народний характер, особливий тип мислення. Крім того, одні й ті самі тварини (а в байках, як ми пам'ятаємо, замість людей діють тварини, які й уособлюють людські риси) в різних культурах могли позначати різне. Наприклад, змія у нашій традиції — символ підступності, а у східній — символ мудрості. Тож нагальна потреба в створенні українських байок була беззаперечною.

Мені дуже подобається байка Г. Сковороди "Голова і Тулуб". У ній письменник порівнює людей, які вихваляються зовнішнім, та тих, хто збагнув неоціненність та важливість внутрішнього світу людини. Пихатий Тулуб вихваляється перед Головою своєю одежею, своїми розмірами і своїм нібито важливим значенням, тоді як Голова розуміє (на те вона й голова!), що одяг та пиха не роблять людину людиною. Як казали давні римляни, борода не створює філософа. Тобто зовнішні риси не варто ставити вище за внутрішні, духовні. Цікавою видалась мені і байка "Жайворонки", схожа за проблематикою. Досвідчений Жайворонок каже: "Не той орел, хто літає, а той, хто легко сідає..." Про значення титулів (точніше майже повну відсутність того значення) розповідає нам байка "Олениця та Кабан", у якій Кабан став бароном, проте залишився "свинею" — як в прямому, так і в переносному значенні... Прекрасну філософську ідею сродної праці Г. Сковорода висловив і у байці "Бджола та Шершень".

Іван – то дитя гір та високих смерек, густих лісів та зоряного неба, посеред якого горить найяскравіша зірка – їхнє з Марічкою кохання Він був диваком із самого народження. Ще в дитинстві мати думала, що їй «підмінили дитину» на бісеня. Не відчуваючи себе комфортно серед людей, часто втікає в ліс. Добре знається на травах ще з семи років. Згодом знайомиться із Марічкою — дівчинкою з ворожого роду. Між дітьми зав’язується дружба, а згодом — кохання. Після смерті батька хлопець змушений іти працювати наполонину, і коли повертається, дізнається, що Марічка загинула. З великого горя Іван йде в ліс і там живе шість років. Потім повертається додому, одружується з Палагною. Єдина втіха у житті для нього — догляд за тваринами, вони як діти для нього. Іван тонко відчуває природу навкруги себе. Мабуть тому він не тільки добрий господар, але й грає на флоярі.

Марічка – то дитя казкового світу гуцульських співанок. Її пісні народжувалися з усього, що її оточувало – сонце, небо, гори, рослини, і під чарівні звуки Іванової сопілки всі вони оживали, набували сили. В уявленнях про світ тут сплітається в одне християнство та язичницькі вірування.

Характеристика образа Ивана Силы из книги А. Гавроша "Невероятные приключения Ивана Силы"

Украина всегда славилась своими сильными людьми. Однако внезапно среди незаслуженно забытых силачей нашлась истинно прекрасная и обаятельный человек Иван Сила, настоящая фамилия которого Фрицак. А. Гаврош в своем произведении "Невероятные приключения Ивана Силы" попытался воссоздать образ знаменитого украинского силача и борца, был признан самым сильным человеком нашей планеты.

Иван воплощает себя черты благородного человека, что позволит заступиться за того, кто в этом нуждается. Так, находясь на вокзале, он вору, который показался ему немым мужа от публичного избиения. Конечно, вор впоследствии оказался совсем не немым, однако в таком поступке Иван показал свою добродушнисть.И очень обидно, когда рядом с благродство сосуществует ложь и жадность.

Иван Сила - сильная с детства человек. Так, отец отправил парня из дома, потому что семья была многочадная, а парень ел за четверых. Настолько талантлив от природы парень не смог не обратить на себя внимание выдающихся тренеров, Иоанн оказался среди чемпионов. Однако его заслуги еще в ежедневной работе. Никто не смогла бы достичь высот, если бы не тяжелая работа над собой и собственным телом.

Искренний, упорный и честный парень не раз попадал в странные и неприятные истории, однако каждый раз находил достойное решение каждой из своих проблем. А. Гаврош не нарушил закона жанра сказки, ведь в конце концов добро и благородство победило.

Объяснение: