Укажіть коли відбувалися події у творі п.куліша чорна рада

1663 рік, доба Руїни

Провідною темою в творчості геніального сина українського народу Т. Г. Шевченка було зображення страдницької жіночої долі. Пригадаймо поеми «Катерина», «Сова», «Наймичка». Ці твори стали даниною великій материнській любові, що не знає меж.

У поемі «Наймичка» Т. Г. Шевченко показав воістину святу любов жінки-страдниці до свого позашлюбного сина.

З особливою задушевністю розкриває поет багатий і прекрасний внутрішній світ матері-селянки. Головна героїня Ганна хотіла бачити свого сина щасливим, хотіла пізнати радість материнства. Але матеріального достатку, підґрунтя для цього не мала. Вона підкинула хлопчика бездітним людям, а сама пішла до них наймичкою.

Страждання молодої матері, яка до самої смерті не наважується зізнатися синові про те, що є його ненькою, становлять основу поеми.

Що ж привело матір до пекельних мук? Над цим питанням примушує замислитися читачів автор. Чому мати та син змушені були довгі роки перебувати під тягарем страшної таємниці?

- Прости мене. Я каралась

Весь вік в чужій хаті…

Прости мене, мій синочку!

Я… я твоя мати -

Та й замовкла…

Зомлів Марко.

И земля задрижала.

Прокинувся… до матері -

А мати вже спала.

Не можна без хвилювання читати останні рядки поеми. Оскільки самою природою жінці призначено бути дружиною, матір’ю, продовжувачкою роду людського. Але доля була зрадливою до Ганни. Скільки вона зазнала на своєму шляху! Злі пересуди, непередбачені обставини, злидні — все це невідступно йшло за молодою дівчиною і спонукало шукати вихід зі складної життєвої ситуації. Необхідно віддати належне мужності, неабиякій силі волі молодої жінки. Вона не покінчила життя самогубством, як це зробила Катерина, героїня однойменної поеми. Ні, Ганна шукала такий шлях, щоб забезпечити майбутнє своєму синові і завжди бути поруч, бо тільки материнське серце може радіти й сумувати, жити у духовному єднанні з дитиною. Найголовніше, що вона не залишила сина. Віддавала тепло душі не тільки йому, а й людям, які турбувались про Марка.

Т. Г. Шевченко в образі Ганни звеличив матір, що готова до самопожертви, повна особистого самовідречення, сягає вершин великої життєвої мудрості. Драматизм долі наймички вражає. П. Куліш, прочитавши поему, зазначив, що «не знає нічого досконалішого ні в одній європейській літературі».

Твір захоплює своєю щирістю, задушевністю, добротою. А з іншого боку, вражає соціальною несправедливістю. Читач не знає передісторії описаних подій, що спричинила до страждань головної героїні. Але це й не так важливо, бо автор мав на меті показати типове явище того часу — страдницьку долю жінки з народу.

Объяснение:

«Думаєте, є що небудь у світі, чого б побоявся козак?»

М. Гоголь, «Тарас Бульба»

1835 р. побачила світ збірка повістей М. Гоголя «Миргород». Більшість із і творів була присвячена зображенню безбарвного і пустого провінційного існування. Завершує цю збірку героїчна повість «Тарас Бульба». Таке поєднання творів під однією обкладинкою не було випадковим. Адже Гоголь давнину символізує із сучасністю для повчання. Не знаходячи в сучасному житті героїчних характерів, письменник звертається до легендарної сторінки в історії України — Запорозької Січі.

Центральною постаттю твору є Тарас Бульба. Гоголю вдалося створити багатоплановий образ героя. Ми бачимо Тараса і в побуті, у повсякденних ситуаціях, і в бою. Пізнаємо його як відважного полковника, батька, суворого чоловіка, господаря, розумну і розсудливу людину, з веселою вдачею, щирим серцсм і легким характером.

Тарас Бульба — живе втілення рис українського козацтва, його героїзму і волелюбності. Літній полковник — палкий патріот, грізний месник. Він відважний і мудрий полководець, який має безмежну повагу серед козаків. Коли в бою під Дубном прибули свіжі сили ляхів і стали тіснити запорожців, козаки хотіли бачити свого полковника в останню мить життя: «Але, козаки, не хочуть умирати, не побачивши тебе в очі; хочуть, щоб глянув ти на них перед смертною годиною».

Тараса виховало суворе життя, сповнене бойових тривог, постійних сутичок з татарами, то з ляхами. Шабля в бою була йому за матір, добрий кінь — наліпшим товаришем. Сміливий, загартований у боях, жив палкою любов'ю до Батьківщини і завжди був вірний своєму обов'язку. У битві він бився до останнього: його непритомного відбили козаки у ляхів. Зрадника Андрія Тарас убиваєсвоїми руками. А коли мужній Остап під час страти на мить підупав на силі і покликав батька, Тарас, наражаючись на небезпеку у польській столиці, одразу відгукнувся з натовпу, щоб підбадьорити сина. Вмираючи мученицькою смертю від ляхів, старий полковник думає не про вогонь, яким збиралися його палити, а про своїх товаришів, дбає про те, щоб вони утекли від ворога.

Змальовуючи образ великої звитяжної сили, Гоголь, проте, не ідеалізує Тараса. З різних епізодів твору ми дізнаємося, що він буває грубий, різкий, упертий. Але, попри всі ці хиби, Тарас — герой, який викликає захоплення своїм героїзмом, відвагою, відданістю рідній землі і своїм товаришам. Тарас Бульба — невід'ємна частина українського козацтва, історія якого овіяна невмирущою славою.