Установіть послідовність розгортання подій у повісті «кайдашева сім’я» і. нечуя-левицького: 1 перший епізод а кайдаші їдуть на оглядини мелашки; 2 другий епізод б мелашка тікає до києва; 3 третій епізод в карпо повінчався з мотрею; 4 четвертий епізод г карпо та лаврін переміряють город; 5 п’ятий епізод д поховали кайдаша з великою почестю

1. перший епізод - В)
2. другий епізод - А)
3. третій епізод - Б)
4. четвертий епізод - Д)
5. п'ятий епізод - Г)

Відповідь:

Олекса Петрович Стороженко народився 24 листопада 1806 р. у с. Лісогори Чернігівської області в родині дрібного поміщика.  Спочатку хлопець здобув домашню освіту, а потім навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в Харкові. Виданий Олексі Стороженкові атестат засвідчує, що в гімназії він вивчав російську, французьку, німецьку, латинську мови, історію, географію і виявив «превосходньїе», «хорошие», «изрядньїе» та «достаточные» успіхи. Майже тридцять років Олекса Стороженко перебував на військовій службі, пройшовши шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика в драгунському полках. Згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу. Здебільшого служив в Україні й, виконуючи різноманітні доручення, нерідко переїжджав з однієї місцевості в іншу. Завдяки цьому він добре вивчив життя і побут селянства в Південній Україні, зустрічався з колишніми січовиками, від яких почув перекази та легенди про Запорозьку Січ. Цей життєвий матеріал був узятий за основу багатьох творів митця. Письменник брав участь у кількох воєнних кампаніях російсько-турецької війни, у придушенні польського повстання, у поході в Угорщину, де під час бою його було контужено.

У 1864 р. Олексу Стороженка перевели до м. Вільно (столиця Литви). Вийшовши у відставку в чині дійсного статського радника, Олекса Стороженко останні роки життя провів на хуторі поблизу м. Бреста (Білорусь). Тут він виконував обов’язки брестського повітового предводителя дворянства і голови з’їзду мирових посередників. Письменник ретельно займався садівництвом, любив полювати й рибалити. Був енергійною людиною з міцним здоров’ям і силою, за власним свідченням, «згинав двогривенні й носив на гору десять пудів», хоча в останні роки життя все частіше давалася взнаки давня контузія. Багато часу Олекса Стороженко віддавав грі на віолончелі, малював, ліпив і був навіть нагороджений медаллю Академії мистецтв.

Помер О. Стороженко 18 листопада 1874 р. на своєму хуторі. Похований у м. Бресті.

Пояснення:

Більше інших пір року я люблю весну. І це не дивно. Весна дарує мені відчуття радості, прийдешніх змін, особливе весняний настрій. Перші промені весняного сонця кажуть, що пройшла довга і важка зима, не буде більше тріскучих морозів, хуртовин та снігових заметів, настав новий дивовижне і радісний час. Дихання весни відчувається у всьому. Вона пробуджує ще сплячу природу до нового життя. Гріє сонце, тане сніг, дзвенить крапель, біжать швидкі струмки. Все навколо радіє і співає, радіючи приходу весни. Особливо люблю я слухати хор весняної капели. Це вражаюча і незрівнянна ні з чим музика, створена природою, яка втомилася від довгої зими. Вночі холодно і морозно, зима не йде і не здається без бою. Зате вдень весна все більше вступає у свої права. Все менше стає снігу, птахи співають і дзвінко щебечуть, вітаючи весну. Дерева вже прокидаються від зимового сну. На їх гілках набрякли нирки, готові здатися перші листочки. Навіть весняний вітер не схожий на зимовий. Він, хоч ще холодний, але ласкавий і пахне весною. Для всієї природи навесні настає пора оновлення. Потрібно тільки опинитися в весняному лісі, щоб побачити, як навколо пробуджується природа. Легкість і радість тут відчувається у всьому. Перші ласкаві сонячні промені освітлюють звільнилася від снігу і льоду землю. Сонячні зайчики радісно скачуть між прокидаються від зимового сну деревами. А на проталинах вже з'являються перші весняні квіти. Це проліски. Ще місцями земля покрита талим темним снігом, а ці маленькі і ніжні сині квіточки вже пробиваються до світла і тепла, радуючи око яскравими фарбами. Вони наполегливо тягнуться до сонця навіть крізь торішній сніг. Проліски з'являються на галявинах так дружно, що здається, ніби на землі лежить шматочок блакитного весняного неба. Не хочеться зривати такі квіти, ними можна тільки милуватися. Воістину, весна - сама довгоочікувана пора. І вона неодмінно приходить слідом за дощової осені і холодної, морозної, нескінченної взимку.