(15 ) все афоризми из притчи "маленький принц" на украинском пож-та.

- Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам'ятає.
- Це дуже сумно, коли забувають друзів. Не у кожного був друг.
Люди сідають у швидкі поїзди, але вони вже самі не розуміють, чого шукають. Тому вони не знають спокою і кидаються то в один бік, то в інший ... І все марно.
- Ти живеш у своїх вчинках, а не в тілі. Ти - це твої дії, і немає іншого тебе.
- Є таке тверде правило. Встав вранці, вмився, привів себе в порядок - і відразу ж приведи в порядок свою планету.
- Краще приходь завжди в один і той же час, - попросив Лис. - Ось, наприклад, якщо ти будеш приходити в 4 годині, я вже з третьої години відчую себе щасливим. І чим ближче до призначеного часу, тим щасливішим. А якщо ти приходиш щоразу в інший час, я не знаю, на яку годину готувати своє серце ...
-Дорослі ніколи нічого не розуміють самі, і їх дуже втомлює без кінця дітям все пояснювати і розтлумачувати.
- На твоїй планеті, - сказав маленький принц, - люди вирощують в одному саду п'ять тисяч троянд ... і не знаходять того, що шукають ...
- Чи не знаходять, - погодився я.
- А те, чого вони шукають, можна знайти в одній-єдиній троянді ...
- A де ж люди? - Знову заговорив нарешті Маленький принц. - У пустелі так самотньо ...
- Серед людей теж самотньо.
У людей вже не вистачає часу щось пізнавати. Вони купують готові речі в магазинах. Але ж немає таких торговців, що продавали б приятелів, і тому люди не мають приятелів.
- Якщо скажеш дорослим: «Я бачив гарний будинок з червоної цегли, у вікнах герань, а на даху голубів», - вони ніяк не можуть уявити собі цей будинок. Їм треба сказати: «Я бачив будинок за сто тисяч франків». І тоді вони вигукують: «Яка краса!»
-Дорослі полюбляють цифри. Коли розповідаєш їм, що у тебе з'явився новий друг, вони ніколи не запитають про найголовніше.
Ніколи вони не скажуть: «А який у нього голос? Які ігри він любить грати? Ловить він метеликів? »Вони запитують:« Скільки йому років? Скільки у нього братів? Скільки він важить? Скільки заробляє його батько? »І після цього уявляють, що дізналися про людину.
Досить тільки пересунути стілець на кілька кроків. І ти знову і знову дивишся на західне небо, варто тільки захотіти.
- Якщо хочеш, щоб у тебе був друг, приручи мене!
- А що для цього треба зробити? - Запитав Маленький принц.
- Треба запастися терпінням, - відповів Лис. - Спершу сядь он там, віддалік, на траву. Ось так. Я буду на тебе скоса поглядати, а ти мовчи. Але з кожним днем ​​сідай трохи ближче ...
- Ти завжди у відповідаєш за того, кого приручив.
- Одного разу я за один день бачив сонячний захід сорок і три рази!
І трохи згодом додав:
- Знаєш ... коли дуже сумно, приємно помилуватися, як заходить сонце ...
- Значить, у той день, коли ти бачив сорок і три заходи, тобі було дуже сумно?
Слова тільки заважають розуміти один одного.
- Ви гарні, але порожні, - продовжував Маленький принц.
- Заради вас не захочеться померти.
- Звичайно, випадковий перехожий, подивившись на мою троянду, скаже, що вона точно така ж, як ви. Але мені вона одна дорожча за всіх вас. Адже це її, а не вас я поливав щодня. Її, а не вас накривав скляним ковпаком. Її загороджував ширмою, оберігаючи від вітру. Для неї вбивав гусениць, тільки двох або трьох залишив, щоб вивелися метелики. Я слухав, як вона скаржилася і як хвалилась, я прислухався до неї, навіть коли вона замовкала. Вона моя.
- Хотів би я знати, навіщо зірки світяться. Напевно, потім, щоб рано чи пізно кожен міг знову відшукати свою.
-Ніколи не треба слухати, що говорять квіти. Треба просто милуватися ними і дихати їхніми пахощами. Мій квітка наповнила пахощами всю мою планету, а я не вмів їй радіти.
-Добре, коли є друг, нехай навіть треба померти.
-Любов - це коли нічого не соромно, нічого не страшно, розумієте? Коли тебе не підведуть, не зрадять. Коли вірять.
-Він не відповів на жодне моє питання, але ж коли червонієш, це означає «так», чи не так?
- Якщо ти любиш квітку - єдину, якої більше немає на жодній з багатьох мільйонів зірок, цього досить: дивишся на небо і відчуваєш себе щасливим. І кажеш собі: «Десь там і моя квітка

Відповідь:Сьогодні нарешті настав той день, про який ми мріяли довгий час, який чекали з нетерпінням, бачили уві сні. Цей день звучить в наших серцях урочистим, радісним, яскравою мелодією. І в цю мелодію органічно вливаються ноти смутку і жалю.

Ми йдемо зі школи і розуміємо, що нічого вже не повернути, не повторити, не змінити. Позаду залишилася яскрава, насичена подіями шкільне життя, де прощали нам провини й помилки, де нас розуміли, намагалися до навчити, підтримати.

Школа стала для нас не тільки місцем, де отримують знання, але і, дійсно, другим домом, як ні банально це звучить. Тут ми дружили, допомагали один одному у вирішенні завдань і життєвих проблем, разом перемагали і ділили гіркоту поразок, раділи успіхам один одного і намагалися розрадити в біді.

І завжди Ви були поруч, завжди були готові зрозуміти і до

А ми часто не розуміли цього і ображалися на Вас, і часто самі Вас ображали. Вибачте нас за це. Адже ми були маленькими і дурними.

Ви допомагали нам рости і розумнішати. Ви вчили нас не тільки читати і рахувати, але ще вчили думати і думати, відповідати - не тільки біля дошки, але і за свої вчинки, і ніколи не забувати робити роботу над помилками.

Ми не обіцяємо, що не будемо робити помилок в словах і рішеннях, ми не обіцяємо, що будемо прославленими і великими, але ми будемо завжди пам'ятати Ваші уроки добра, справедливості, толерантності, чесності.

Ми будемо намагатися, щоб в майбутньому Вам ніколи не було за нас соромно. Ми будемо дбайливо зберігати шкільні спогади не тільки в фотоальбомах файлах на дисках, але і в своїх серцях.

В наших душах залишиться і мелодія сьогоднішнього дня, урочиста, яскрава з нотками смутку і жалю. Давайте напишемо її разом. Кожен з нас додасть в мелодію свою ноту: подяки, любові, вірності, надії.

Цю мелодію ми присвячуємо Вам...

Пояснення:

Літературний рід: лірика.Жанр твору: ліричний вірш.Вид лірики: пейзажна.Мотиви твору: возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом.Розмір вірша: хорей.Аналіз (критика вірша Блакитна Панна): вірш має витончену форму, яскраві тропи. Провідні моти­ви твору — возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом. Бла­китна панна — це образ Весни «у серпанках і блаватах», якій уся земля виспівує: «Осанна!» і тривожить душу ліричного героя. Для симво­лістів, як і для представників інших модерністських стилів, форма вір­ша, художні засоби набували дуже великого значення: важливо не стіль­ки що сказати, а як сказати. Микола Вороний став, по суті, новатором у розширенні музичних можливостей українського вірша. «Блакитна панна» рясніє асонансами й алітераціями, як і сама Весна, що приходить до нас із співом птахів і ручаїв. Сам автор зазначав: «Я писав не так од образу, як од звуку. І дійсно, мелос, спершу примітивний, а далі техніч­но все більше ускладнений, був джерелом моєї пісні-вірша». Справді, джерелом поезії, її ритму й звучання, є мелодія. Звук для символістів — понад усе. У науці навіть відоме поняття «звукосимволізм».Не можна не помітити в «Блакитній панні» Вороного і специфічно­го розміщення рядків у строфах: вони ніби сходинки, по яких скрапує на весні талий сніг під грою сонячного проміння. Таке розміщення ряд­ків поезії будить особливий темпоритм. Отже, форма у поетів-символіс-тів — це надважливий засіб витворення потужного ліричного струменя