Тяжёлый план к рассказу иван сила на украинском языке

Пригода в поїзді і на вокзалі. (Батьки Івана не могли прогодувати хлопця, а тому він змушений був їхати в місто, щоб там знайти якусь роботу. У поїзді Іван зчепився з панським синком і ледь не покалічив нахабу. На вокзалі він заступився за Міху Голого, який украв у торговця хлібину. Вдячний Міха став другом і порадником Івана. 2. Перша перемога у вуличному бою. (Оглядаючи місто, Іван побачив натовп людей. Виявилося, що тут проводяться вуличні бої. Іван переміг знаного бійця Велета й отримав цілу купу грошей.) 3. Знайомство з тренером Брякусом. (Відомий тренер Брякус запропонував Силі тренуватися в нього, а потім взяти участь у чемпіонаті Республіки з важкої атлетики.) 4. Сила силу ломить. (Іван Сила доволі легко переміг і став чемпіоном Республіки, чим викликав незадоволення поліційних чинів, адже його суперником був Магдебург, який замолоду працював у поліції.) 5. Сам пропадай, а товариша виручай. (Агент поліції Фікса виконував доручення уряду на вокзалі й заарештував Міху Голого, який хотів його обікрасти. Побачивши товариша у кайданках, Іван Сила, не розібравшись, ударив агента так, що той чотири дні пролежав у лікарні.) 6. Облудні звинувачення й арешт. (Тренер Брякус загинув в автокатастрофі, і поліція звинуватила в цьому Івана Силу, який теж був у машині. Івана заарештували, але змушені були відпустити під заставу у 50 тисяч, яку внесла хазяйка цирку мадам Бухенбах.) 7. Нова неволя. (Іван Сила змушений був відпрацювати ті гроші, що їх внесла пані Бухенбах у поліцію, і підписати кабальну угоду, щоб не потрапити у в’язницю.)

Жили собі якось на селі дві дівчини. Були вони обидві гарненькі, як сонечко, але бідні. Не було у них гарного вбрання, щоб на вечорниці ходити.  

Перша подруга нічого не робила, тільки скаржилася на долю свою бідолашну. "Була б я багатою", - говорила вона, "тоді всі б побачили, яка я гарна. А так що я можу зробити? Ой, лихо-лишенько..."

Друга подруга теж шкодувала, що у неї немає гарного одягу, але не скаржилася. Взяла вона пряжу, виткала тканину тоненьку, пошила сукню і розшила іі квітами різнобарвними. Вдягнула ту сукню, пішла на посиденьки з подружками і похвалилася: "Дивіться, дівчата, яку я собі гарну сукню ". Побачила її подруга, що скаржилася на долю, але не робила нічого, щоб змінити її. Соромно їй стало, і сказала вона: "Правду люди кажуть, що під лежачій камінь і вода не тече. Ти така красуня тепер, бо цю красу зробила своїми руками". Перестала дівчина скаржитися на долю і зробила собі теж гарне вбрання. Так і ходили вони разом, і всі милувалися подружками.

Как то так)

Объяснение:

Художні особливості «Уривок з поеми»:

епітети: «залізна голова», «п’яний сміх», «запорозька кров»;

метафори: «народ мій жбурне»; «рокоче запорозька кров»;

порівняння: «херсонські пре­рії— мов Січ»;

алюзії: «Вони взяли свячений ніж, / Залізняка майбутні діти», «Вставайте! Кайдани порвіте!»;

інверсія народ мій.

Примітки: «Уривок з поеми» слугує яскравим прикладом «козацької лірики». Перед чи­тачем з’являються імена Б. Хмельницького, І. Мазепи, М. Залізняка, І. Гонти, а також образи січовика, отамана, Січі. Використавши козацьку тематику, Є. Маланюк провів паралелі із XX ст., апелюючи до народної пам’яті, що закарбувала на своїх сторінках славні звитяги та перемоги українських коза­ків. Поет намагався пробудити в читача психологію переможця, згадуючи колишню доблесть прадідів, що «уміли кинуть п’яний сміх / В скривавлене обличчя — муці», у жилах котрих «рокоче запорозька кров». Навіть тоді, ко­ли «держава рухнула», у козаків не опустились руки: «Вони взяли свячений ніж, / Залізняка майбутні діти!»