Сукр лит с олександр гаврош жытевый та творчий шлях 10 за в поиске етой информации

Родился 26 марта 1971 года в Ужгороде.[1]

После окончания факультета журналисики Львовского национального университета имени Ивана Франко работал заведующим литературно-драматической частью Закарпатского областного украинского музыкально-драматического театра (2006—2007).[2]

В период 2009 — 2010 годы занимался составлением серии «Украинская детская классика» в издательстве «Грани-Т». С послесловиями автора вышли книги серии, среди которых Николай Трублаини «Лахтак», Борис Комар «Векши», Юрий Смолич «Прекрасные катастрофы».

В качестве журналиста публиковался в закарпатских и всеукраинских СМИ.[3] В 2011 году на второй летней литературной школе в городе Колочава выступил лектором. Является членом Ассоциации украинских писателей и Национального союза писателей Украины.мяу

Произведения переведены на немецкий, белорусский, словацкий, сербский, польский языки. Повесть «Невероятные приключения Ивана Силы, самого сильного человека мира» была экранизирована в 2013 году.[4][5]

Является основателем и сопредседателем журналистских клубов «Некие ужин» и «Театрал Закарпатья».

I. Край дороги стоїть тополя. (Чумак біля неї сумно зупиняється, чабан із сопілкою печальну мелодію заграє.)
II. Історія тополі. (Дівчина покохала козака, а той загинув.)
III. Застереження автора молодим дівчатам. (Минають роки, марніє краса, залишаються спогади про зустрічі з чорнобривими козаками.)
IV. Дівчина чекає на козака. (Вона нудить світом, нічого не розрадить її.)
V. Мати хоче одружити дочку зі старим та багатим. (Дівчина попереджає, що краще помре, ніж одружиться з ним.)
VI. Дівчина іде до ворожки. (Вона хоче знати, що сталося з коханим, бо розлука така тяжка, що чорнобрива хоче втопитися.)
VII. Ворожка дає зілля. (Його треба тричі випити.)
VIII. Дівчина випиває його, стає несповна розуму та перетворюється на тополю.

За життя Тарас Шевченко був видатною і яскравою особистістю.

Сам той факт, що він народився і виріс у багатодітній сім’ї селян-кріпаків і ще дитиною проявив надзвичайний потяг до знань і талант митця-художника та поета, свідчить про те, що цю людину подарував українському народові сам Господь. Визначні українці вважають, що Т. Шевченко вивів нас із феодального рабства і царської неволі до рівня державної нації. Він – наш пророк і провідник. Серед найвідоміших митців світу не знайдеться іншої людини, яка б вийшла із самих низів суспільства і досягнула духовних вершин. Т. Шевченко творив в умовах жорстокого тиску і переслідувань з боку царського режиму. В той же час його творчість отримала визнання в найвищих світських колах імперії. Він здійснював екскурси в далеку історію європейських країн, співставляв тодішні події з українськими реаліями в умовах жорстокої цензури і сваволі царських спецслужб. У своїх численних творах відновлював історичну правду й справедливість українців. Філософія його життєвої позиції полягала у визволенні України й українців з імперського гніту. Тарас Шевченко оспівував лицарів національного духу, великих діячів козацької доби всупереч прагненню ім­перської влади швидко стерти з пам`яті народної на­віть згадку про ті часи та події, про тих героїв. Його талант, даний Всевишнім, а також творча праця впродовж всього життя спричинилися до формування життєвої позиції всіх наступних поколінь борців за волю України. Пам’ятники Шевченкові споруджено в багатьох країнах світу. Також твори його перекладені мовами провідних держав і народів.

Минуло 197 років від народження Тараса Шевченка. Але, читаючи його твори «Кавказ», «Неофі­ти», «Мазепа», «Гайдамаки», «Берестечко» та ряд ін­ших, приходимо до висновку, що він писав немов про наш час. Згадаймо, як оцінив Шевченко наслідки страти Гонти і Залізняка: «…над дітьми козацькими поганці запанували». Чи не так сталося після вбивств сучасних лідерів, провідників і героїв? Нагадував Т. Шевченко й кожному з нас про необхідність вистояти в умовах лихоліть і скрути, бо «не вмирає душа наша, не вмирає воля, і неситий не виоре на дні моря поля» і закликав: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає, за вас правда, за вас слава і воля святая».

Читаймо, шануймо і любім духовного батька всіх українців – Тараса Григоровича Шевченка!