Твір на тему де сміються люди там біди не буде

Сміх вчить нас жити без печалі. У кожного свої асоціації на це слово. Для деяких це прояв радості, щастя, для когось сміх - це прояв неповаги, а для когось - страх. Для мене ж - це прояв емоція, яка проявляє почуття різного роду, будь то і щастя, і страх, і розпач, і неповагу. Але якже сміх може навчити жити без печалі? На це питання немає однозначної відповіді. Так я згоден, що сміх відводить печаль в сторону, але він повинен бути саме тієї консистенції, якої вимагає душа тієї чи іншої людини, адже простий жарт не завжди може позбавити від суму.
Це ще залежить і від стану людини по життю. Для мене джерелом сміху є мої рідні люди, улюблені жартівливі передачі, випадкові смішні ситуації. Ці речі завжди можуть підняти мені настрій і вивести зі стану печалі. "Сміх - це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя", - писав Гюго. І я з ним згоден, хоч і частково. Так як атрибут посмішки на обличчі не завжди є ознакою того, що людина щаслива і позбавлений печалей. Адже людина актор по життю. Лише щирий сміх може навчити людину жити без печалей. Тому що не одній свідомій людині не хочеться засмучуватися, йому більше подобається сміятися і веселитися. А в основному ознакою щастя є сміх і посмішка, або зовнішня, або душевна. Адже ніде не сказано, що сміх - це тільки зовнішній елемент. Як сказав Моріс Шаплен: "Сміх знезажаравульний засіб".
Таким чином, якщо будуть щасливі люди, вони будуть сміятися і радіти всією душею, то так можна навчитися жити без печалі і турбот.

 Нещодавно на уроках української літератури ми вивчали поетичну спадщину Андрія Малишка. «Пісня про рушник», «Вчителька», «Стежина» дуже знайомі кожному з нас. Раніше, багато хто з нас вважав слова віршів, покладені на музику, народними. 

    У чому ж проявляється народність цих поетичних рядків. Автор неодноразово використовує анафору, повторюючи рядки віршів. Цей прийом допомагає відчути присутність приспіву, надати ще більшої виразності певним поетичним рядкам. Римованість дозволяє легко запам'ятати не тільки вірш, а і його мелодійне звучання. Порівняння та синоніми роблять слова проникливими та душевними:

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, 

І засмучені очі хороші твої.

    Звісно, не тільки побудова та художні засоби прославили ці пісні. Поезія Малишка дуже змістовна, як віковічна українська народна пісня. Вона про «вічні» та «широкомасштабні» теми: про рідну матір, материнську любов, порадницю в житті школяра - вчительку, отчий поріг, щирі почуття, життєві обереги. Саме в піснях, які співає народ, закладена невмирущість поезії автора. 

 Нещодавно на уроках української літератури ми вивчали поетичну спадщину Андрія Малишка. «Пісня про рушник», «Вчителька», «Стежина» дуже знайомі кожному з нас. Раніше, багато хто з нас вважав слова віршів, покладені на музику, народними. 

    У чому ж проявляється народність цих поетичних рядків. Автор неодноразово використовує анафору, повторюючи рядки віршів. Цей прийом допомагає відчути присутність приспіву, надати ще більшої виразності певним поетичним рядкам. Римованість дозволяє легко запам'ятати не тільки вірш, а і його мелодійне звучання. Порівняння та синоніми роблять слова проникливими та душевними:

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, 

І засмучені очі хороші твої.

    Звісно, не тільки побудова та художні засоби прославили ці пісні. Поезія Малишка дуже змістовна, як віковічна українська народна пісня. Вона про «вічні» та «широкомасштабні» теми: про рідну матір, материнську любов, порадницю в житті школяра - вчительку, отчий поріг, щирі почуття, життєві обереги. Саме в піснях, які співає народ, закладена невмирущість поезії автора.