Написати твір, на тему "вітька+галя.валентин" чемерис

Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» складається з двох частин: перша називається «Дуель», друга — «Голуба куниця». За жанром кожна з них — це оповідання, тому що сюжет однолінійний, події відбуваються протягом короткого проміжку часу, діє невелика кількість героїв. Тому слово «повість» у заголовку потрібно розуміти як синонім до слова «розповідь», а не як визначення жанру твору. У розділі «Дуель» автор майстерно розташовує елементи сюжету. Події починаються надвечір 24 липня 1964 р., а завершуються наступного дня, 25 липня, хоч насправді охоплюють значно триваліший проміжок часу. Автор починає з епізоду, найближчого до кульмінації: наступного дня головний герой Вітька Горобець битиметься на дуелі. З ким? Чому? Навіщо у XX ст. з’ясовувати стосунки в такій застарілій формі? Ці та інші питання відразу виникають у читача і спрямовують його увагу на пошук відповідей. І поки сам дуелянт спить, автор, як у кіно, починає «відмотувати» назад стрічку подій, щоб пояснити причини дуелі. І тільки після того, як вони з’ясовані, події починають розгортатися послідовно без часових «розривів».Переповідає історію кохання у творі оповідач. Складається враження, що це дорослий чоловік, який уже пережив перші почуття, тому часто йому хочеться втрутитись у перебіг подій і щось порадити Віті чи застерегти його від хибних кроків. Оповідач дотепний та іронічний, але ставиться до своїх героїв доброзичливо й зі співчуттям.

Найчарівніший прояв любові — кохання. Це почуття знову й знову доводить, що без нього життя втрачає сенс. Кохання змінює людину, в її душі ніби розквітає чарівна квітка, яка своїм тонким ароматом заповнює кожну клітину; кохання дарує людині радість, гармонію — саме таким є ідеальне уявлення про це почуття. Та чи існує таке кохання? Чи кожна людина зустріне його на своєму шляху?

На мою думку, кохання, у тому разі, коли воно дійсно справжнє, — це важке випробування. Таке почуття ніколи не покине людину, які б не були обставини. Йому байдужі відстань, час, вік, розставання. Саме таке кохання притаманне головному герою Вітці із повісті В. Чемериса Вітька + Галя, або повість про перше кохання. Тож справжнє кохання — це велике надбання людини. Воно формує особистість, визначає її сутність: воно стає головним випробуванням у житті людини, робить її щасливою або нещасною. То чи існує справжнє кохання сьогодні? Мабуть, що так, оскільки й зараз люди продовжують здійснювати героїчні та безглузді вчинки задля кохання і страждати від цього. Це й робить їх людьми.

У нас у дворі ріс величезний і могутній дуб, під його розлогими гілками все любили відпочивати в літній зной.Зімой дуб покривався мантією зі снігу, і як білий велетень височів над усіма. Одного разу над будинком пронеслася страшна гроза, дуб захистив нас, прийнявши удар блискавки на себя.Крона дерева згоріла, а стовбур розщепився, дуб став схожим на пораненого воіна.Все переживали, намагаючись до гіганту.Проізошло неймовірно, дуб заговорив і повідав нам свою історію.

Двісті років тому, молодий дубок пробився з жолудя на свет.Рос він швидко, прагнув поглянути на світ з висоти.В його молоді роки повз проїздили вози і карети, запряжені лошадьмі.Купци поспішали в крамниці, а робочий люд на работу.Шли часи, революції і війни проходили повз, а птиці розповідали дубу все новости. Замість коней з'явилися автомобілі, в кожному будинку загорівся свет.Под дубом люди читали газети і книги, а зараз лише дивляться новини інтернета.Дуб старий, він побачив чимало, тому не боїться піти на покой.Вокруг ростуть молоді дубки, які залишаться з людьми, даючи їм тінь влітку і захищаючи від блискавок під час грози

Тут є пару варіантів:

«Я, слава Богу, вік прожив, а й тріски чужої не взяв»;

«Без науки, без струменту, без опиту, куди не повернися, нічого не зробиш»;

«Тільки гляну, враз бачу»;

«Я не люблю, знаєте, там всяких ніжностей: перин, подушок. Є сама — добре, а нема — кулак в голови, свиту послав, свитою укрився, заснув — мало журився, проснувся, встав- встрепенувся, шапку насунув та й далі посунув»;

«Опит — велікоє діло!»;

«Мені тільки засісти, то я з маху напишу що завгодно… Хочеш — комедію, а хочеш іє, яке завгодно іє і куди завгодно»;

«Оцей раз, як не найду грошей, годі, кінець, амінь. Засяду десь і буду писать все, все одно гроші; я за год напишу стільки, що й на воза не забереш».

Якщо я не правильно зрозуміла питання, пишіть мені про це