Твір на тему "дружба і гарне ставлення до інших-запорука успіху в житті" у повісті витька+галя

  Твір на тему: "Поетизація першого почуття у                                                                        повісті"Вітька+Галя"
               «Вітька+Галя» - це твір про найприємніше почуття кожного із нас – кохання. Повість сповнена іронії та веселих ситуацій. Пише В. Чемерис про серйозні для підлітків події з гумором, і читач відчуває, що навіть під час життєвих негараздів життєрадісність повинна брати гору.
          Вітька – чотирнадцятилітній парубок, що закохався у дівчинку Галю. Розповівши про своє нове почуття другові, він вирішує діяти і завойовувати кохання дівчини: пише вірші, співає серенади, але все невдало. Проте хлопець не опускає руки, адже він  з оптимізмом сподівається ще досягти своєї мети і завойувати прихильність Галі.
          Протягом життя кожен із нас задається багатьма питаннями з приводу кохання. Як себе поводити, щоб добитися серця любої? Саме твір «Вітька+Галя» до знайти нам відповідь на це питання. Треба бути тим, ким ти є. Залишаючись собою, Вітька досяг своєї мрії.
            Вітя і Галя відчули смак першого кохання. Можливо, надалі воно переросте у них в справжню любов, або ж залишиться на рівні дружби і буде обпекати душу приємними спогадами. Галя і Вітя – приклад ввічливого та дружнього ставлення один до одного. Сподіваюся, що і моє перше почуття буде таким же сонячним, яскравим, світлим і вічним!

у цьому світі не можна обрата нікого, навіть неживі речі. життя створене для того,аби радіти, а не завдавати страждань.
дерева- рівноправні жителі планети. та часто люди забувають про це, вони переймаються лише тим, як отримати користь з чогось.
я рада, що автори-сучасники створюють подібні вірші, адже, по-суті, це заклик до людей. автор намагається пробудити співчуття,
навчити всіх бути людяними. кожен зробить власні висновки, та я щиро сподіваюсь, що більщість неодмінно замислиться над подібним питанням, намагатиметься знайти рішення.

у цьому світі не можна обрата нікого, навіть неживі речі. життя створене для того,аби радіти, а не завдавати страждань.
дерева- рівноправні жителі планети. та часто люди забувають про це, вони переймаються лише тим, як отримати користь з чогось.
я рада, що автори-сучасники створюють подібні вірші, адже, по-суті, це заклик до людей. автор намагається пробудити співчуття,
навчити всіх бути людяними. кожен зробить власні висновки, та я щиро сподіваюсь, що більщість неодмінно замислиться над подібним питанням, намагатиметься знайти рішення.