Напишіть, будь ласка, своє враження на цей вірш. тримайтеся стійко, повстанці зі сходу! святу батьківщину від зла захистіть! відстоюйте право своє на свободу, бо ворог вогнем ваші землі спалить! напевно, господь україну залишив, бо сила ворожа до влади прийшла. закони рукою кривавою пише, в обійми до смерті народ повела. бажання наживи – солодка отрута. за гроші продали вітчизну свою. в серцях між братами посіяна смута. кривавим злочинцям співають хвалу. під обліком янгола – ікла звірини. за доброчинністю – думи низькі. фашизм, як іржа, уражає людину, спотворює душі, серця та думки. вони мають очі, та правди не бачать, їх вуха не чують, бо люди глухі. а я бачу все! і душа моя плаче та серце кроїться моє на шматки. я бачу війну, бачу місто в руїнах, я бачу людей, що палають в вогні, і матір в сльозах, що ховає дитину, та чую до бога молитви її. нехай лютий ворог пшеницю не топче! хай небо блакитне не рвуть літаки! вставай! піднімайся! озброюйся, хлопче! хай згине фашист від твоєї руки! це є ваше слово! це – воля народу! завзято за землю свою стоїте уклін до землі вам, повстанці зі сходу хай до перемоги вас бог .

Цей вірш - зразок патріотичної та громадянської лірики, крик душі людини, якій не байдуже, що станеться з її Батьківщиною. Вірш викриває усі темні сторони людської особистості, показує, до яких наслідків може привести жадібність, лицемірство та слабкість перед спокусою. Автор закликає читачів боротися, відстоювати своє право на спокійне життя у вільній суверенній державі, яку з усіх сил у нас намагаються відібрати. У вірші відчувається тривога, біль, слізне прохання про до та палка віра у перемогу.

Я оптимист. Человек, который верит в светлое будущее, потому что собирается прожить в нём всю свою жизнь. Такие, как я, считают, что судьба это не дело случая, а результат выбора; судьбу не ожидают, ее создают. Я твердо уверен, что оптимист – это человек, который, в отличие от пессимиста, в каждой жизненной трудности видит возможности для её преодоления, во всем видит лучшую сторону. Даже когда жизнь не дает мне причин верить в лучшее, когда я болен или меня преследуют неудачи, я продолжаю использовать все шансы, чтобы преодолеть «черную полосу». С некоторых пор я понял важную вещь: все неприятности нужно встречать с улыбкой, они этого боятся и очень не любят. Моё отличие от пессимиста в том, что, если моя чашка с кофе наполовину пуста, я знаю, что всегда смогу сварить себе или заказать следующую. Я очень благодарен за это своим мудрым родителям, которые с детства научили меня никогда не говорить (и даже не думать) «я этого не смогу». Мне было велено говорить так: я пока этого не  умею, но обязательно научусь, потому что я могу всё. Наверное, поэтому жизнь всегда поворачивается ко мне своей светлой стороной, поэтому я люблю людей, умею забывать зло и радуюсь добру.

Виховання Михайлико було хороше,тому що його виховував дідусь ,він його вчив рослинному та тваринному світу.
Про Павлуся в мене думка зовсім інша,Павлусь був вихований дуже погано,він був лінивим та не самостійний,він був не пристосований до дорослого життя,його мати до 23 років одягала,кормила його,він нічого не зробив для батьків а все було навпаки батьки його пестували,батько відмовляв мати пестувати як маленького ,а мати стояла за своє,вона пестувала як менесенького ,Павлусь захотів те ,от йому і принесли на тарілочці,він був на стільки лінивий,що груша яка висіла прямо над його головою,в нього не було сили шоб зірвати її,він чекав поки вона сама впаде йому в рот. Тобто,Павлусь був вихований погано.