Спільнокореневі слова к словам мова, ріка, літо, сова, книга

Мова - мовлення, мовний, мовно, розмова, мовити, мовленевий.

Ріка - річка, річечка, річний, річковий, річки, прирічковий, річенька.

Літо - літечко, літній, влітку.

Сова - совеня, совиний.

 Книга -  книги, книголюб, книгодрукування, книговидавництво, книжка, книжечка, книгосховище, книгознавець, книгознавство, книжковий, книг,  книжечка.

І. Нечуй-Левицький та П. Мирний дуже добре володіли словом та були справжніми знавцями свого народу. Ці письменники дуже влучно змальовували типові характери нашого народу. Окрім цього, обидва з авторів мали чітку суспільну позицію, сміливо відстоювали свою думку навіть у сфері політики.
       І П. Мирний, і І. Нечуй-Левицький дуже добре знались на психології людської душі. Так, П. Мирний започаткував жанр соціально-психологічного роману. З особливою майстерністю він створював образи у творі «Хіба ревуть воли..», зобразивши емоції та переживання своїх героїв. У «Кайдашевій сім’ї» І. Нечуй-Левицький також звертається до людських характерів. Він змальовує цілу галерею різноманітних образів: Кайдашиха, Мотря, Карпо та Лаврін. Всі ці люди дуже різні.
      Отже, обидва письменники мають чимало спільних рис. Зокрема їх єднає бажання зобразити людські душі та віднайти особливі характери. Окрім цього, письменники мали однакову життєву та громадянську позицію, яка була непохитною до кінця їхніх днів і знайшла відображення у їхній творчій манері.

Від дорослих ми часто чуємо: "Гуртом і батька легше бити". Дійсно, якщо разом, то легше все вийде. Є казка, у якій старий батько подав такий приклад: одну гілочку легко зломити, а пучечок важче. Це все до того, що єдність — це велика сила. Ось і у повісті І. Я. Франка "Захар Беркут" зображено, як єдність, згуртованість та відданість своїй Батьківщині можуть до здолати найстрашнішого ворога.

Вражає своєю сміливістю Максим Беркут, син Захара, що з полону намагається до своєму народу. Мирослава, кохана Максима, нічого не злякалася і допомагає здолати монголів тоді, коли її батько став зрадником. Але головним героєм твору є Захар Беркут, що не лише стоїть над громадою і вміло керує, а й відважний та відданий своєму народові. Він наважується битись до кінця, не зважаючи на те, що його син у полоні монголів. Захар Беркут не дає батьківській любові переважити громадський обов'язок. Дії оборонців відважні і разом з цим точні. Спільнота працює, ніби одна людина. Розуміють один одного, вболівають за кожного. Прекрасна сила єдності показана у цьому творі, і підтвердженням думки про необхідність єдності є останні слова Захара Беркута: "Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю".

Я повністю згоден з цими словами ватажка тухольців. З історії ми знаємо багато прикладів, коли розбрат призводив до поразки. З неї ж таки ми довідуємось, що коли під час біди люди, князівства, країни об'єднувались, то завжди перемагали. Отже, сила наша в єдності, згуртованості, відданості своїй Батьківщині.