Твір "зобаження мужніх героїв- захисників рідної землі в історичних піснях".. без умних слов..

У «Пісні про Байду» йдеться про козацького ватажка Байду та його героїчну смерть в Царгороді. У пісні оспівується його хоробрість та мужність. Байда — Князь Дмитро Вишневецький — тримав у страху турецьких султанів. Байду підступно захопили в Молдові та передали в Царгород, де жорстоко вбили.

Гине у бою і головний герой пісні «Ой Морозе Морозенку, ти славний козаче…». Молодий козак зі славного козацького роду Морозів дістав героїчну смерть, але хоробро бився і загинув героєм. Взагалі, готовність піти на самопожертву - важлива риса народних героїв історичних пісень.

Дуже багато пісень присвячено подіям визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Серед них - "Іван Богун", "Чи не той то Хміль", "Не дивуйтеся, добрії люди" "Ой Морозе, Морозенку",  та багато інших. 

Славні сини України - Богдан Хмельницький, Іван Богун, Дорошенко, Кривоніс, Сагайдачний, Нечай, Морозенко - завіки залишилися у пам'яті народній у тому числі і завдяки історичним пісням. Коли слухаєш таку пісню, в уяві постають як живі славні герої, що захищали Україну від ворогіів.

Объяснение:

Від виходу друком першого видання "Кобзаря" і до сьогодні про Т. Шевченка, його життя і геніальну творчість надруковано стільки книг, статей, досліджень не тільки в Україні, айв інших країнах світу, що їх навіть не перелічити. Його поезія, вірші й поеми хвилювали та хвилюють не одне покоління читачів.

З поетичною спадщиною Т. Шевченка я почала знайомитися ще в дитячому садочку, потім стала читати Шевченка в школі. Вірші, поеми, балади хвилювали мене, викликали співчуття. Серед поетичних творів особливо пам'ятними для мене є поезії, які ніби відкривають внутрішній світ митця. Перш за все це поезії "Думи мої, думи мої". Чому поезії, а не поезія? У Т. Шевченка є дві поезії з такою назвою, які, на мою думку, доповнюють одна одну і свідчать про незмінність поглядів поета на творчість та її призначення.

Перша поезія з такою назвою написана Т. Шевченком 1839 року в Петербурзі. Уже викупили Тараса з кріпацтва, уже навчався він в Академії художеств, а прагнення писати не покидало митця. Чи потрібно його слово, його "діти", як називає Шевченко поетичні рядки своїх віршів? І для кого? Т. Шевченко — син свого народу, відданий син своєї Вітчизни, а тому і ставить перед собою митець завдання:

Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас, —

Де ж мені вас діти?

В Україну ідіть, діти!

В нашу Україну.

Служити своїм словом рідному народові й Вітчизні, будити в ньому волелюбність — таке завдання поета:

Серце мліло, не хотіло

Співать на чужині.

А в однойменному вірші 1847 року "думами" поет називає вісті з України, без яких він не може жити па засланні. Це сум за рідшім краєм:

Думи мої, думи мої

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині.

"Думи мої, думи мої..." 1839 року — це твір-програма поета. Покладена на музику, ця поезія стала гімном творчості Кобзаря. Коли лунає Шевченкове слово під супровід музики, то мені теж хочеться встати і співати, — ось така сила — сила Шевченкового слова.

Проблеми художнього сприймання знайшли широке висвітлення в науковій літературі (Є. Назайкинський, О. Ростовський, О. Рудницька та ін.) Спираючись на провідні позиції їх теоретичних міркувань, запропонуємо власне бачення питань, що дають можливість узагальненого розгляду навчальних підходів до організації і розвитку здатності учнів до повноцінного сприйняття художніх обра­зів. До таких питань відносимо такі, як: визначення змісту і структури художнього сприймання, крите­ріїв його ефективності, різновидів та особливостей створення навчальної ситуації художнього сприймання.

Зміст художнього сприймання —це, по суті, зміст образів мистецтва, інформацію про які отримує людина в процесі споглядання чи слухання художніх творів. На відміну від сприйман­ня творів мистецтва, яке не стосується образного їх змісту (сприймання музики виключно як звучащого фону; сприймання картини як кольорового забарвлення полотна, що не містить ніякого смис­лового чи емоційного ряду; сприймання танцю­вальної композиції як спортивної комбінації, що не несе художньо-виражального навантаження тощо), художнє сприймання виражає прагнення (особистості до усвідомлення тих переживань, що їх втілено композитором, художником, балетмей­стером у мистецтві, стремління отримати насолоду під досконалості форми їх художніх творінь.