тлумачення цього прислів'я: очам страшно, а руки зроблять.

ответ:

вже пізнє літо. мати постійно дорікає лукашу, що робота стоїть, а він все грає. мати лукаша називає мавку відьмою і каже, що не можна дівчині впадати за хлопцем. за мавку вступається дядько лев.

мати наказує мавці жати, але тут з'являється русалка польова і просить мавку не губити її. мавка ріже собі руку. на полі з'являється мати і килина. приходить лукаш, він є молодиці жати, а потім проводжає її додому. мавка сидить біля озера і плаче, вона просить лісовика зробити її такою як вона була колись.

лісовик одягає її в багряницю та срібний серпанок, над мавкою у вирі шаленого танцю кружляє перелесник. раптом з'являється марище і вмовляє лісову царівну піти з ним. приходить лукаш, бачить мавку і не впізнає її. повернувшись додому, лукаш посилає старостів до килини. мавка просить марище забрати її з собою.

третя дія: осінь. мавка розмовляє з лісовиком про те, як вона опинилася тут, а не у "того, що в скалі сидить".

виявляється, що це лісовик звільнив її, коли перетворив лукаша на вовкулаку, а коли мавка прокинулася, то звільнила лукаша. мати докоряє килині, що та погана господиня. килина вибігає з дому, бачить мавку і запитує, що вона тут робить. мавка відповідає: "стою та дивлюся, які ви щасливі." килина каже: "а щоб ти стояла у чуді та в диві." мавка перетворюється на вербу. перед хатою з'являється лукаш, килина йому дорікає, а на запитання, куди подівся дуб дядька лева, відповідає, що продала його. до лукаша підходить хлопчик з сопілкою, зробленою із верби-мавки, і просить заграти. лукаш починає грати і чує голос мавки.

объяснение:

ответ:

все оповідання "білий кінь шептало" можна вважати алегорією, зміст якої — зображення епохи тоталітарного режиму, яка знищувала у людей жагу до вільного життя.

в центрі оповідання — білий кінь. чому саме білий?

із слов’янської міфології дізнаємося, що у святковому ритуалі давніх слов’ян однією з емблем був білий кінь, що біжить по небу. наші предки шанували білого коня, якого вважали священним. він уособлював світанок. наші предки вірили в те, що колісницю сонця возять білі коні. на острові ругії колись стояв храм світовида. при цій святині жрець утримував білого коня, на якому було заборонено верхи їздити, бо це був священний кінь. досі зберігся звичай: переможець-полководець в’їжджає в місто через тріумфальну арку на білому коні. на сьогоднішній день існує вислів: "на білому коні в’їхати" — тобто з’явитися де-небудь як переможець, як людина, що досягла тріумфального успіху.

для зображення особи, яка пристосовується до обставин, зраджує саму себе, письменник використав образ білого коня. це — не випадковість: саме контраст сакрального змісту образу та його життя у творі працює на розкриття ідеї оповідання.

на такому самому контрасті побудовано і словосполучення "білий кінь шетало": поряд з гордим білим конем — ім’я, яке може належали лише боягузу та пристосуванцю. зрозуміло, що походить воно від слова шепіт, шептати, притишений, приглушений.

объяснение:

"білий кінь шептало" — одне з ранніх оповідань митця, написане в ті роки, коли після століть жорстокого цензурного контролю наше мистецтво загалом (не тільки література) вперше розвивається в умовах практично повної свободи. знято будь-які обмеження. за кілька років українська література переборола тематичну неповноту, з прози зник такий жанр, як виробничий роман. зникли й теми, які за радянських часів були досить популярними: вірність комуністичній ідеології, радянський патріотизм, соціалістичний спосіб життя і т. ін. натомість розвиваються злободенні проблеми сьогодення, морально-духовне відродження нашого суспільства, з'являються твори еротичної тематики; набуває нового змісту поняття "художність літературного твору". мистецька якість художніх творів розглядається як гармонійне поєднання змісту і форми. правдивість і глибина зображення життя практично зливаються в єдине поняття.