Для тек кто чилал захар беркут: опис героя: бiлiм полотнянiм, шовковом перетиканiм плащi, з луком за плечима i з блискучим топiрцем за поясом. 2.свiжо промите лице було блiде аж зелене, губи потрiскались iз жари й спраги, очi були червонi вiд диму i 3. тепер же вiн чув виразно, що щось, мов крига, таэ в його сердцi а сердце його, зоч заслiплене жалобою властi, все таки не було ще настiльки глухе на голос 4. той скакав по майданi, мов скажений, рвучи собi волосся з лiтературний герой: а)захар беркут б) максим беркут в)мирослава бурунда-бегадир д) тугар вовк !

1.Мирослава

2.Максим

3.Захар Беркут

4.Брунда-бегадир

Війна несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. Та як почувалися діти й підлітки, багато з яких залишилися без піклування стар­ших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небез­пекою? На собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і Григір Тютюнник. Пізніше, ставши письменником, він не зміг не опи­сати тих страхіть, які випали на долю покоління. Розповідь про дітей війни — основна тема його творчості, зокрема повісті «Климко».

Ця повість страшна своєю правдою про війну и красивою прав­дою про благородних людей. Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.

Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, від­повідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покла­датись тільки на себе. І Климко, і його друг Зульфат — чуйні, чутливі до чужого горя. Самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. Зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, Климко вирішив іти у Слов’янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. Подорож далека й безпечна, але Климко готовий терпіти холод і голод заради Зульфата, заради Наталії Миколаївни і її дитинчати. Взаємодо характерна риса майже всіх героїв оповідання. На перший погляд безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить сили і можливість допо­могти іншій: хлопці допомагають вчительці, старий безногий швець разом з голодним Климком рятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворого Климка і навіть за залишитися жити у неї. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.

Фінал оповідання — трагічний. Климко загинув від фашист­ської кулі уже біля самого дома, а «з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль». Загинув, але залишився люди­ною, встиг стати справжнім дорослим чоловіком, що піклується про інших, відповідальним, самостійним, витривалим, міцним, як скеля. Він багато встиг за своє коротке життя, встиг зрозу­міти й довести, що за будь-яких обставин потрібно залишатись людиною й цим переміг війну.

Объяснение:

Нуу. Тут все просто . Думаю твір сподобається і ти все зрозумієш.

ответ:   Щаслива та людина яка цінує кожну хвилину ,яка бачить тількі кьолорові краски у житті,А від чого я щасливий задав  сьобі питання в голові, я щасливий тому що в мене є хороші батькі та саме головне здорові, що я є на цьому білому світі , що маю друзів, сміх та саме головне життя , спокійне життя, в якому є все що треба для мене,Людина не може бути вічно щаслива, щасття - це мить ,яку хтось може замітити ,а хтось ні .Ти можеш стати щасливий навіть від придбаної іграшки у магазині , від усмішки матері чи від похвали батька . Кожна людина щаслива посвоєму , та бачить в зовсім різних речах своє щасття, для когось сміх   батьків, а для когось це гроші .Кожен з нас порізному розуміє ,що такє бутти щасливим

Объяснение: