Напишіть стислий зміст думи «сокіл і соколя»​у неділю барзе рано-пораненьку налетіли соколи з чужої далекої сторони, да сіли-упали в лісі на преудобному дереві на орісі, да звили собі гніздо шарлатноє, знесли яйце жемчужноє, да і сплодили собі дитя — бездольноє, безродноє соколя. як полетів ясен сокіл у чистеє поле живності доставати; ой да живності не достав, а соколя своє, бездольне, безродне дитя, утеряв. то сокіл прилітає — аж його соколяти немає. то сокіл літає та орла питає: «орле-брате, чи не бачив ти мого соколяти, безродного, бездольного дитяти? чи його сильні дощі затопили, чи буйні вітри заносили? «соколе-брате, твого соколяти ні сильні дощі не затопили, ні буйні вітри не заносили: а йшли стрільці-булахівці, та й набачили твоє гніздо шарлатноє, та взяли твоє соколя, бездольне, безродне дитя, та у срібні пута запутали, жемчужжю очі завішали, та понесли у город, у цари город до івана богословця. а іван богословець по ринку ходить, твоє соколя безродне, бездольне на руці носить. та якби ти, соколе-брате, добре дбав, та над город, над царигород налітав, та на валу сідав, та якби ти жалібно квилив і проквиляв, щоб твоє соколя зачувало та смутно ся мало, і головку склоняло, і крилечка опускало. ой то чи не мог би іван богословець великого милосердій мати: чи не звелів би він з його ніг срібних путів познімати, коло очей жемчужі позбирати; та чи не звелів би він його на вал виношати? » так сокіл добре дбав, і на город царигород налітав, і на валу сідав, жалібно квилив-проквиляв, то соколя зачувало, смутно ся мало, головку склоняло і крилечка опускало. ей, тож-то він, іван богословець, велике милосердіє мав, срібні пута з ніг познімав і жемчуж коло очей познімав та й звелів його на вал виношати: «то як буде воно утікати, так я велю його взнов забирати та до мене приношати! » а сокіл налітав, та на крила взяв, та на високу висоту-гору підношав: «ей, соколя моє, бездольне, безродне! лучче ми будем по полю літати та собі живності доставати, аніж у тяжкій неволі у панів проживати. ей, тож-то у панів єсть що пить і їсти, та тільки не вілен світ по світу походити» ей, як то б’ється птиця об птиці, а родина об родині, ей, то так-то б’ється отець і мати об своїй кревній дитині. дай, боже, на здоров’є на многі літа всім православним християнам, на многі літа, до кінця віка!