Повідомлення про остапа вересая​

ВЕРЕСАЙ (Лобза) Остап Микитович (бл. 1803 – квіт. 1890) – видатний укр. кобзар. Н. в с. Калюжинці (нині село Срібнянського р-ну Черніг. обл.) в родині кріпаків-музикантів. Осліп на 4-му році життя. 15-річним хлопцем пішов навчатися гри на кобзі і, маючи гарний голос (тенор) та досконалий слух, швидко опанував кобзарське мист-во (див. Кобзарі). Чудово виконував нар. думи і пісні. Мандрував бл. сорока років шляхами України. Творчістю в. зацікавився рос. худож.-фольклорист Л.Жемчужников, який намалював його портрет, записав кілька пісень від нього, познайомив з П.Кулішем. Останній також записав кілька дум та пісень.

1871 в. вперше співав у Києві на відкритті Колегії Павла Ґалаґана. У верес. 1873 виступав на засіданні пд.-зх. від-ня Рос. геогр. т-ва в Києві, де М.Лисенко виголосив реферат на тему "Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм". Під час роботи 3-го археол. з'їзду, що відбувався в Києві 1874, в. слухали вчені-славісти з усієї Європи. 1875 в. у супроводі П.Чубинського та М.Лисенка побував у Санкт-Петербурзі, де співав у клубі художників на гостині, влаштованій на честь Т.Шевченка; в етногр. від-ні Рос. геогр. т-ва; в Зимовому палаці; в приміщенні Дворянського зібрання; в Соляному м-ку на околиці С.-Петербурга, де влаштовувалися пром. й кустарні виставки. П.Чубинський та О.Русов записали від в. понад 20 пісень та дум. В його репертуарі було чимало істор. тв.: "Як три брати з Азова втікали", "Невольницька", "Дума про бурю на Чорному морі", "Про удову та трьох синів", "Дума про Федора Безрідного", "Про Олексія Поповича" та ін. На виступах він майже завжди виконував свою улюблену пісню "Про правду і кривду", за виконання якої його часто заарештовували.

У в. була своєрідна кобзарська школа. Серед його учнів – Василь Бублик з с. Никонівка (нині село Срібнянського р-ну), Яростей і Янголь з с. Березівка (нині село Талалаївського р-ну; обидва Черніг. обл.), Антон Негрій з Калюжинців. Т.Шевченко подарував в. "Кобзар" з власним підписом від 23 жовт. 1860.

Виявляється, що захищати свою людську гідність Марусі було надзвичайно, неймовірно важко, та все одно легше, ніж беззахисне жіноче серце. Бо кожний, хто любив, знає, що найчорніший антипод кохання — не смерть, а зрада. В чому "хвороба" Гриця? Ліна Костенко — тонкий психолог, а тому намагається розкривати, пояснювати трагедію Марусі через подробиці психологічних характеристик усіх персонажів, намагається розплутати генетичний код двох родів — Чураїв і Бобренків. Розв'язує проблему, як же сталося так, що одна Бобренчиха заворожила і звела на ніщо двох таких могутніх козаків — батька і сина. Соціальні коріння, робить авторка висновок, належать до вічних, як любов і смерть.Скільки їх, талановитих, відданих українському народові, дівчат народила Україна! Вдячний їм наш, щедрий на мудре слово народ, оспі-вав у піснях, думах, легендах. А найталановитіші поети, письменники опоетизували їхню неповторну долю у своїх творах.
Тож захоплює  у свої обійми міцно, щиро і щедро поезія неповторної Ліни Костенко.А особливоїї роман "Маруся Чурай" захоплює один раз і назавжди, бо , тільки-но розпочавши розповідь у романі, за нас у вир пристрастей, де Іван любив Марусю, а Маруся — Гриця, де на історичному тлі розгортаються, дійсно, безсмертні, вічні події і проблеми життєві, які з особливою мудрістю і майстерністю вирі-шує талановитий митець.
Маруся ,дівчина легенда чи історична постать ? До цього часу достовірних доказів так і немає.Але в народі розповідають, переспівують долю цієї дівчини, що мала незвичайний голос і здібності створювати і співати пісні, але ж і життя її незвичайне!Чуйна душа Ліни Костенко не могла буди байдужою до цього ,а тому ми пізнаємо через долю героїні роману неповторну долю поетеси, її доби. "Маруся Чурай" — це справжній історичний роман з легендарною героїнею, з трагічним і водночас піднесено-величним відчуттям історичної доби, ім'я якій Хмельниччина, доби змагань, духовної звитяги всього народу. На нас дивиться історія змалку чувана, у юності романтизована, у зрілості відлита в бронзу усвідомленням необхідності пізнати її у всіх подробицях. Завдячуючи високій майстерності авторки, ми протягом усього роману бачимо, як вправно вплітає вона долю Марусі Чурай у долю історичну нашого народу.

«Гер переможений» аналіз

Тема «Гер переможений»: зображення гуманного ставлення до полонених німців, які відбудовували зруйноване місто (взаємостосунки Фрідріха з дітьми, самотніми жінками).

Ідея «Гер переможений»: засудження війни, жорстокості; уславлення гуманізму, чуйності, доброти.

Основна думка: ненависть, зневажливе ставлення до полонених німців змінюється на доброту, чуйність, співпереживання, бо німець — заручник фашизму.

Жанр «Гер переможений»: новела.

Композиція «Гер переможений»

 Експозиція: полонені німці зводили будинки.

Зав’язка: ставлення Фрідріха до українських дітей, жінок-вдів. Кульмінація: хвороба, а потім самогубство Фрідріха.

Розв’язка: знайдена в стіні квартири фотокартка з двома дівчатками — згадка про полоненого німця.