Чого навчають нас байки
Однією з перших форм художнього мислення поряд з міфом була байка — коротке оповідання, найчастіше у віршованій формі, переважно сатиричного характеру. В чому ж секрет такого довголіття літературного жанру? Чого навчає нас байка?
Найчастіше героями байки є звірі, рослини, неживі предмети, які дають можливість говорити про вади чи недоліки людей. І читач, як правило, дуже добре розуміє алегоричні образи цих творів.
Герої байки І. Крилова "Квартет" "вигадниця Мартишка, Осел, Козел та клишоногий Мишка" взялися не до своєї справи і тому мають дуже смішний та жалюгідний вигляд. Ця байка вчить нас, що кожен повинен виконувати ту роботу, до якої має хист, особливо коли це стосується такої витонченої сфери діяльності, як мистецтво.
Байка І. Крилова "Свиня під дубом" показує, що буває з невдячними людьми, які не хочуть нічого бачити дані свого носу. Сучасні люди, на превеликий жаль, дуже часто недбало ставляться до навколишнього середовища: вирубують дерева, забруднюють річки, повітря, не Замислюючись над тим, чим вони дихатимуть і що споживатимуть за декілька років. Ці люди нагадують мені криловську Свиню, яка нищить Дуба, що її годує.
А Дем'ян із байки І. Крилова "Дем'янова юшка", який перечастував свого сусіду Фоку дуже смачною юшкою, наглядно доводить нам, що в усьому має бути міра.
Отож, хоча байки почасти і "смішні", у них йдеться про серйозні та повчальні речі. Байки застерігають людей від дурних учинків. Вони, немов через збільшувальне скло, показують різні сторони людського життя, змушуючи читача замислитися над тим, який вигляд він має в тій чи іншій ситуації. Байки допомагають людям позбутися своїх недоліків. І в цьому, на мою думку, секрет довголіття цього літературного жанру.
Объяснение:
Можеш собі скоротити)
Чого навчають нас байки
Однією з перших форм художнього мислення поряд з міфом була байка — коротке оповідання, найчастіше у віршованій формі, переважно сатиричного характеру. В чому ж секрет такого довголіття літературного жанру? Чого навчає нас байка?
Найчастіше героями байки є звірі, рослини, неживі предмети, які дають можливість говорити про вади чи недоліки людей. І читач, як правило, дуже добре розуміє алегоричні образи цих творів.
Герої байки І. Крилова "Квартет" "вигадниця Мартишка, Осел, Козел та клишоногий Мишка" взялися не до своєї справи і тому мають дуже смішний та жалюгідний вигляд. Ця байка вчить нас, що кожен повинен виконувати ту роботу, до якої має хист, особливо коли це стосується такої витонченої сфери діяльності, як мистецтво.
Байка І. Крилова "Свиня під дубом" показує, що буває з невдячними людьми, які не хочуть нічого бачити дані свого носу. Сучасні люди, на превеликий жаль, дуже часто недбало ставляться до навколишнього середовища: вирубують дерева, забруднюють річки, повітря, не Замислюючись над тим, чим вони дихатимуть і що споживатимуть за декілька років. Ці люди нагадують мені криловську Свиню, яка нищить Дуба, що її годує.
А Дем'ян із байки І. Крилова "Дем'янова юшка", який перечастував свого сусіду Фоку дуже смачною юшкою, наглядно доводить нам, що в усьому має бути міра.
Отож, хоча байки почасти і "смішні", у них йдеться про серйозні та повчальні речі. Байки застерігають людей від дурних учинків. Вони, немов через збільшувальне скло, показують різні сторони людського життя, змушуючи читача замислитися над тим, який вигляд він має в тій чи іншій ситуації. Байки допомагають людям позбутися своїх недоліків. І в цьому, на мою думку, секрет довголіття цього літературного жанру.
Объяснение:
Можеш собі скоротити)
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Твір на тему *українські -поетична історія українського народу*
Объяснение:
Балади з'явилися в XII-XIII століттях в Провансі. Спочатку це були любовні пісні, які супроводжують танець. До XIV століття у Франції балади зазнали значних змін. Вони втратили прив'язку до танцю, і сформували свої канонічні риси: три постійні строфи, стійку схему римування, звернення до конкретної людини, ритмічні повторення. Значний внесок у розвиток французької балади того часу вніс поет Франсуа Війон.
Українські народні балади поділяються на два види: соціально-побутові та історичні.
Соціально-побутові балади розповідають про відносини між людьми: дітьми і батьками, сестрами і братами, дружинами та чоловіками і так далі, а також розкриваються різні почуття: любов, вірність, ненависть, співчуття. Для соціально-побутових балад характерний такий поворот сюжету, при якому люди перетворюються на птахів, тварин або рослини. Прикладом української соціально-побутової балади є твір «Ой чіє ж то жито ...», в якому розповідається про сімейний конфлікт між свекрухою та невісткою, що привів до того, що невістка перетворюється на тополю.
Темою історичних балад ставали випадки, що відбувалися з людьми на тлі історичних подій. В основному це опис життя, героїчних вчинків і смерті козаків, в яких із засудженням розповідається про війну, яка є джерелом горя людей. Балади описують і важке становище українських людей, що потрапили у турецький полон, їх вірність своєму народові. Суворо засуджується в баладах відступництво. Про це розповідається в історичній баладі про старого козака з Січі. У ній козаки розкривають зраду козака Сави Чалого і піддають його справедливому покаранню.
Балади як жанр української поезії
У творчості українських поетів балада, маючи схожі риси з такими жанрами, як дума і романс, активно розвивалася до кінця XIX століття. Використовували балади у своїй творчості такі українські поети, як Петро Гулак-Артемовський, Левко Боровиковський, Іван Василевич, Тарас Шевченко, Юрій Федькович, Борис Грінченко. Сюжети балад переважно були напруженими, розвивалися на тлі суворої природи, містили фантастичні елементи.
Балади як жанр української поезії XX століття
У XX сторіччі українська поетична балада значно змінюється. Фантастичні сюжети минулого століття зустрічаються рідко, їх витісняють історико-героїчні теми балад, засновані на подіях визвольного руху 1917-1921 років. Цій темі присвячували свої балади українські поети, що належать до «розстріляного відродження» і жили в еміграції. Помітним твором української літератури в 1930 році стала «Книга балад» Олекси Влизька.
У другій половині минулого століття українська балада звернулася до соціально-побутового сюжету, зберігши властивий їй напружений драматичний зміст. У цьому жанрі створював свої поетичні твори Іван Драч. У 1967 році він видав збірку «Балади буднів», в якій постійно приземляв традиційний баладний пафос.