Укого з героїв повісті захар беркут був найскладніший вибір "твір"

Коли він вибирав чи свою долину чи син .

Кінь Шептало – головний герой твору під назвою «Білий кінь Шептало». Незважаючи на те, що автор використав образ коня, він наділив його рисами і характеристиками, які, як правило, характерні для людей, а не тварин. Думається, що такий літературний прийом цілком вийшов, бо в кінцевому підсумку на виході алегоричний образ білого коня на ім’я Шептало вийшов досить сильним і ефектним, він недалеко пішов від образу людини. Образ має безліч цікавих людських якостей і піднімає деякі проблеми життя людини.

Перше, що обов’язково необхідно сказати про цього коня, це те, що він не був звичайною твариною, такою же, як і інші коні. Він володів білим кольором. Як відомо, колір має велику важливість для коня, адже білі коні є великою рідкістю і дуже рідко використовуються для роботи, особливо такої важкої, яка була доручена коню Шептало. Тим не менш, кінь все-таки використовувався для найважчої роботи. Його зовсім не шкодували господарі, за найменшу помилку його нещадно били, тим самим показуючи, що він нічим не краще, ніж інші тяглові коні, хоча насправді він був багатьом кращим, ніж вони. Звичайно, все це суттєво впливало на коня і створювало на нього вельми негативний ефект.

Объяснение:

Відповідь:

якщо мова про твір "Митькозавр ізЮрківки...", то

дід Трохим по батькові Гнатович

а хлопці забули відправити по приїзді до бабусі телеграму

Пояснення:

Я озирнувсь. У хвіртку заходив дідок у темних смугастих штанях, вправлених у запилені чо-боти, в синьому бувалому в бувальцях піджаку й кашкеті.

— А, драстуй, Гнатовичу, — одповіла Митькова бабуся, визирнувши з погреба.  

— Змінився, кажу, Демидівно, онучок твій, — повторив дідок, придивляючись до мене. — Підріс.

— Аякже, підріс, — радо погодилась бабуся, брязкаючи внизу посудом. — Ти ж його коли бачив, два роки тому?  

— Тьху, Трохиме, та чи ти не бачиш! Це ж не Митько!

— Ох, я ж розтелепа! — скочив він на ноги, засовуючи руку в бокову кишеню курточки. — Ай-я-яй! Ось же вона, тато написав! Я ж і подавсь був на пошту, а дорогою забіг по батарейки, а потім згадав про плівку, а потім…

— Забув про телеграму? — закінчила бабуся. — Еге ж?