Твір усвідомлення громадянської позиції людини як одного із проявів духовності

На сьогоднішній день активність громадян, особливо тих, які позбавлені волі, із захисту своїх прав досить слабка. Не останню роль у цьому відіграє низька правова освіта населення. І якщо у містах, селищах ще якось проводиться правова освіта, то в місцях позбавлення волі з цим велика проблема. Доступ до правосуддя є фактично основною проблемою в сфері прав людини. Існує проблема захисту прав людей позбавлених волі, особливо у питаннях звернення до суду, оскільки послуги адвоката є непідйомними для цієї категорії населення. Сьогодні існує багато перешкод об’єктивного й суб’єктивного характеру, які заважають людям, що перебувають у місцях позбавлення волі, слідчих ізоляторах, а також котрі перебувають під слідством звертатися до суду та інших інстанцій за захистом своїх прав. У першу чергу, це низький рівень їх правової культури. До цього додається надвисока корупція, яка особливо процвітає у таких місцях, де кожен чиновник вважає себе паном, і достукатись до нього простій, не обізнаній людині у правових питаннях практично неможливо. Виникає необхідність широкої роз’яснювальної роботи з питань розповсюдження інформації про права людини, доступ до правосуддя та про питання захисту своїх прав та свобод особами позбавленими волі. Є необхідність навчити цих людей, через правову-просвітницьку діяльність, відстоювати свої права, відчути себе громадянами своєї держави, які можуть добитись справедливості. Тому на сьогодні дуже важливим кроком є створення груп активістів, які б могли надавати безкоштовну юридичну до ув'язненим у наданні консультацій правового характеру та у складанні процесуальних документів.

Якось (це було років два-три тому) я просто сиділа, гортала сторінки хрестоматії і, зупинившись навмання на одній сторінці, почала читати просто з твору. То була повість «Кайдашева сім'я», і тоді вона видалась мені неймовірно смішною, кумедною. Я читала і не могла відірватись... 
Пройшли роки. Я подорослішала, стала розумнішою, стала серйозніше сприймати речі, які раніше видавались такими смішними. І лише тепер, читаючи цю повість у десятому класі, почала замислюватись над тим, чи всі ці сварки, що кожен день отруюють життя і батьків, і їхніх синів і невісток відповідають нормальній психології людини? Нечуй-Левицький казав, що про народ треба писати без будь-яких прикрас, і ми можемо не сумніватися в ре¬алістичності повісті; та часом думається: чи може таке бути, щоб людина людині навмисно виколола око або підняла руку на батька через якусь побутову сварку? А особливо в ті часи. Ті часи... Так, але ж саме час є одним з найважливіших чинників впливу на життя людини, її вчинки. А як пам'ятаємо, події у повісті відбуваються в пореформеному селі, коли так всім захотілося земельки і кожен ладен був зі шкіри лізти, аби тільки відстояти свої права на власність. І це, безперечно, сприяло насамперед духовному роз'єднанню людей, деградації людської душі. Хоч, можливо, і спонукала їх до того постійна залежність від матеріальних нестатків. 
Узяти хоча б Лавріна й Малашку. Веселий, жартівливий хлопець, небайдужий до всього прекрасного, і добра, лагідна, співуча дівчина. Вони — ідеальна пара. Та, на жаль, «капіталістична» дійсність і необхідність пристосовуватись до звичного життя руйнують усі їхні добрі задатки. Мелашка стає все більш схожою на Кайдашиху, та і всі ті безперервні колотнечі змінили й Лавріна не на краще. Що вже казати про сварливу Кайдашиху, яка й так мала недобрий характер. Вона стає ще злішою і егоїстичнішою. Час нещадний, він ламає таких слабкодухих, як Омелько Кайдаш, та й ті ж Мотря і Карпо стають прикладом змізерніння людської душі. Усе, що вони здатні відчути, — ненависть, жорстокість і злість. Сварливі і обмежені люди. 
Так, людина не владна над часом, він сам диктує свої вади. Та зупиніться на мить і задумайтесь над тим, що є для людини сім'я. Сім'я — це чи не найдорожче з усього, що має людина. Тож чи варто жертвувати нею? Так і хочеться сказати: «Зупиніться, подивіться навколо, ви стоїте над прірвою, ваше життя ламається, летить під укіс. Зупиніться, поки не пізно!». 

План 2 книги "На Козацьких Островах"
1. На Кам’яному острові
2. Швайка каже, що на землі Воронівки напали татари
3.  Хлопці лишаються на острові самі з Барвінком
4. На острів припливають два човна з трьома людьми, один з них - Тишкевич 
5. Хлопці беруть Тишкевича у полон
6. Козаки повернулися, Тишкевич втік
7. Швайка наказав всім тепер забиратися на Зміїний острів і погнався за Тишкевичем
8. Тишкевичу дають сотню людей, щоб той розбив козаків на Камяному острові 
9. Санько ворожить, і хлопців не помічають.
10. Швайко і хлопці ідуть степом, зустрічають пастуха Рашита
11. Швайко і хлопці в гостях у Вирвизуба
12. Пригоди Демка-Дурної Сили
13. Дід Кудьма вирішив, що Грицик залишиться зі Швайкою джурою, а Санько буде з ним.
14. Суд у плавнях: Грек дарує Демкові життя
15. Козацькі розмови на березі річки