Порівняльна характеристика грицко та санька "джури козака швайки"

Санько                                                                      Грицько            

єдиний син матері                                                     сирота

Визнае першість грицька                                          добре товарішуе з

                                                                                    БУГАЕМ ПЕТРИКОМ  

З села воронівки                                                     з воронівки                                  

Мартин Боруля – головний герой однойменної трагікомедії Івана Карпенка-Карого, заможний хлібороб, який домагається втрачених дворянських прав.Характер Мартина Борулі: не є скнарою і не знущається з бідніших за себе, має безглузде бажання будь-якою ціною стати дворянином і не бачить перепон на його досягненні. Його комізм полягає у несумісних із його мужицьким вихованням та освітою дворянськими звичаями та ведення життя. Він прагне захистити свою гідність і оберегти дітей від тяжкої селянської праці.Ставлення до інших: зневажає Красовського, наївно довіряє повіреному Тренделєву, любить свою сім’ю і прагне для неї кращої ,дворянської, долі, але не зважає на бажання родичів, якщо вони стають на заваді його меті.Ставлення інших до Мартина: Тренделєв його дурить, родичі та друзі його не розуміють і хочуть, щоб він знову став звичайним чоловіком без бажання бути дворянином.Ставлення автора до Мартина: за прототип Мартина було взято батька автора. Цим Іван Карпенко-Карий показує своє ставлення до прагнень батька, а саме комізм ситуації, використовує іронію та сатиру.

Чим краще вдивляєшся у слова Шевченкової поезії "Мені однаково, чи буду...", тим виразніше перед нами постає "образ" поета як національного пророка. Участь у Кирило-Мефодіївському братстві дала дозвіл Тарасу простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки "старт" поступового накопичення визвольної енергії народу. Тому не дивно, що грубе придушення національного руху, розгром таємного товариства спричинило появу вірша "Мені однаково, чи буду..." У ньому ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо російські самодержавці присплять національну свідомість українців і викоренять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави:
...Як Україну злії люде  Присплять, лукаві, ї в огні  Її, окраденую, збудять...  Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається:  Чи хто згадає, чи забуде  Мене в снігу на чужині -  Однаковісінько мені.