План до джури козака швайки 1-3частини

1. Швайка

2. Смерть Гафура-аги

3.Проводи козаків

4.Село Воронівка

5.Вовкулаки

6.Суперечка

7.Пастухи

8. Жарти Грицика

9.Бугай Петрик

10.Людський голос межи звірів

11.Медова яма та вовк

12.Нічні супутники

13.Рудий Мацик

14.Озеро

15.Перший бій Дурної Сили

16.Людина з дупла

Відповідь:

Судаки жили дружно.  Дід Андрій навчав Павлуся козацької справи. А Павлусь і Гануся взагалі стояли один за одним горою. Коли Павлусь робив  якусь шкоду і ховався від покарання , то саме Гануся просила батька не карати брата. Цитата "Тоді він утікав або до діда в пасіку, або в тернину, звідки не вийшов би ні за що в світі, хоч не раз бував дуже голодний.  Тоді вже Ганна просила за нього, так уже просила, так плакала, поки не випросила вибачення".  В свою чергу, Павлусь потай від діда навчав Ганусю всього того, що розказував йому дід.  

Пояснення:

цитата " З цього завелась між дітьми така любов, що одне без одного жити не могло і, здасться, не було нічого тако-го, чого б не зробив Павлусь для Ганнусі..."

Відповідь:

Вірш «Любіть Україну!» Володимир Сосюра написав у травні 1944 року.  У цьому вірші висловлена  велика любов поета до рідного краю. Але в  1951 році в газеті «Правда» вийшла стаття «Против идеологических извращений в литературе», яка за цей вірш обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі». Радянську цензуру вірші не пройшли через такі слова про Україну: «Без неї — ніщо ми, як порох і дим, розвіяний в полі вітрами». Ці рядки у так званій "інтернаціональній версії" замінили на "Між братніх народів, мов садом рясним,  сіяє вона над віками…"  І досі, зазвичай,  вірш друкується не за першою публікацією 1944 р., а в редакції, до якої В.Сосюру змусила  "причесана" радянська цензура. Наприклад, різні варіанти п'ятої строфи — в редації радянських часів її текст звучав так: Україна „…у квітці, в пташині, в електровогнях…“, коли в редакції 1944 року : „…у квітці, й пташині, в кривеньких тинах…“. Здається , змінено лише кілька слів, але цією зміною спотворено думку поета, його справжні почуття до України. Електровогні (тобто електрифікація)— символ радянської влади та її здобутків, кривенькі тини — символ споконвічного селянського хліборобського краю, не завжди щасливого, але свого, рідного, єдиного.

Пояснення: