Давня казка 1)чи справедливий аргумент, на вашу думку навів поет лицареві, коли під час першої зустрічі пояснював, чому не хоче поступитися дорогою? 2)як ви розумієте слова поета "та й в темниці буду вільний"

1) Так, бо для нього поля, світ - це все його дім. У нього було натхнення, а лицар лише заважав йому написати можливо щось мудре та важливе для народу. Поети іноді дуже дивні люди, але які мають реалістичне уявлення про навколишній світ.

Лицар не повинен був просити поступитися дорогою поета, бо митець перший туди прийшов.

2) Поет казав, що для його думки "немає ні застави, ні границі". Його пісні "росходилися стоголосою луною" по всьому селищу, молодь переймала навички поета в літературі. У темниці в оковах його тіло, а його душа та думки літають по всьому світу. Скільки разів ти би не був у темниці, але ти можеш бути вільним, коли підключиш фантазію.Поет буде вільний завжди, навіть у пам'яті людей, бо був вірний народові.

Теплий, духмяний з хрумкою скоринкою… Заплющуєш очі – й апетитні картинки плинуть в уяві. Одразу хочеться скуштувати цей дар – свіжий хліб. Є щось просте, але в той час дивовижне в ньому.

Ми навіть не замислюємося над тим, що більшість людей життя свого не уявляють без хліба.

З давніх давен у нашій слов’янській культурі ми можемо ігати культ хлібу. Це загалом пов’язано з тим, що слов’яни завжди були хліборобами. Праця на землі, багаті природні ресурси робили хліб не просто одним з основних продуктів споживання, ай символом самої суті слов’янських племен.

Мабуть тому, генетично ми сприймаємо хліб з повагою та захопленням.

Вирощувати хліб – це складна та поважна робота. Починаючи з вирощування пшениці на полях, її обробки, вироблення борошна – і до безпосередньо випікання хлібу, докладається дуже багато зусиль, щоб врешті решт ми зранку кожного дня мали змогу купити ароматний хліб собі до сніданку.

Сьогодні набирає обертів тенденція, коли люди відмовляються від вживання хлібу, мотивуючи це тим, що насправді він не є таким корисним, як вважають вчені.

Відповідь:

1. Зробили з паличок ХРЕСТ зв’язали його травою й поставили на грядці.

2. Місто давно не сердилося на НІМЦІВ...

3. У Фрідріха теж була ФОТОКАРТКА  ДВОХ ДІВЧАТОК

4. Ми любили ціляти в нього ГРУДКАМИ

5. Він саджав нас на коліна та СПІВАВ СВОЇХ ДУРНИХ НІМЕЦЬКИХ ПІСЕНЬОК

6. Коли зняли його й узяли на руки, то здивувалися, що НЕМАЄ В НЬОМУ ТІЛА  

7. У кінці листопада ми перешли В НОВИЙ ДІМ

8. Якось посеред грудня я сиділа на вікні й раптом побачила  КВІТКУ  

9. Була велика і кошлата, не квітка, а ПІВСОНЯХА

10. Минуло ПІВСТОЛІТТЯ

11. Дівчатка дивилися на нас, мов живі, і запитували: …"Ви не знаєте, де наш тато?.."

Пояснення: