Визначте художньо-виражальні засоби в наведеному фрагменті поясніть їх рольсестру я вашу так любив -// дитинно, злотоцінно​

Художньо-виражальні засоби в наведеному фрагменті: "сестру я Вашу так любив – дитинно, злотоцінно​" (рядки поезії Павла Тичини "О панно Інно").

Дитинно, злотоцінно – авторські неологізми, асонанс.

Неологізми використані з метою якомога точніше та виразніше передати неповторність, чистоту, щирість кохання, підкреслити його унікальність, відмінність від тисячі інших почуттів. Незвичні неологізми виконують емоційно-експресивну функцію.

«Дитинно» – саме для дитини характерні щирість, наївність, захоплення, безпосередність, чесність у виявленні почуттів.

«Злотоцінно» – кохання – це справжній скарб.

Дитинно, златоцінно – асонанс – це стилістичний прийом, в якому зустрічається повторення голосних звуків для милозвучності, підсилення музичності віршованих рядків.

Про цей вiрш Т. Шевченка лiтературознавцями написано багато дослiджень. Надзвичайно простий, без особливих художнiх засобiв, вiн просто чарує своєю поетичнiстю. Вражає те, що написаний вiн за похмурими тюремними гратами. Якою ж сильною була туга поета ш рiдною Украïною, яка багата уява, щоб створити такий шедевр! Чи є ще щось краще, нiж квiтучий сад, мирна хлiборобська праця, дружна родина, спiв соловейка? Про це мрiяв усе життя й сам Шевченко, хоч його мрiям не судилося здiйснитися. Вiрш став вiзитною карткою Украïни — квiтучоï, мирноï, спiвучоï та доброï.

Объяснение:

Василь — бідний селянський парубок, сирота, працює свитником у місті. Він розумний, гарний, працьовитий і релігійний. Василя поважають дорослі, з ним хочуть дружити молоді, хоча й сирота, проте він до всякої роботи здатний. Розумові здібності Василя,  він швидко навчився грамоти в купця. Василь закохався у Марусю з першого погляду. Він  дуже радів, коли узнав,що кохання взаємне. Автор користується фольклорними зворотами для висловлення Василем своїх почуттів.Василь подобався батькам Марусі, але перешкодою на шляху одруження стояла солдатчина. Василь повертається з заробітків, але Марусю застає вже неживою. Він тяжко сприйняв смерть коханої, навіть хотів покінчити життя самогубством, але знайшов інший вихід: постригся в ченці печерського монастиря. Невдовзі Василь помирає у монастирі під іменем отця Венедихта.