Свята та традиції в творі гуси лебеді летять

Звичаї, традиції українського народу. Повість «Гуси-лебеді летять» Михайла Стельмаха про власне дитинство. Це спогади про все, що було відчуто і пережито в ранні літа, пам’ять про рідних і односельців, про події, які пройшли колись перед очима. Звичаї та традиції українського народу письменник зображує так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів.

Мені дуже сподобалася повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять», бо в ній змальований казковий світ, народна мудрість, споконвічні цінності мого народу. Культ матері, праці, рідного слова відкривається перед маленьким героєм твору. Відчувається у письменника глибока пошана до українських обрядів, звичаїв і ритуалів: з любов’ю ставляться селяни до землі, роботи з нею, до дерев, з якими розмовляють, як із живими. Тут і вишивані рушники, і калина, і повага до хліба. Всі ці закони життя вироблені упродовж багатьох сторіч.

Змальовані у творі традиції і звичаї — це ті неписані закони, якими люди керуються в найменших щоденних і найбільших загальнонаціональних справах. Це те, що об’єднує окремих людей в один народ, в одну націю. Вони складалися упродовж усього довгого життя і розвитку кожного народу. В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом.

Українські традиції ввійшли в наше життя, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня — без паски і писанки. А обряд Святої вечері символічно об’єднує всіх людей, що належать до одного роду, однієї нації.

Дитячі літа є своєрідною прихологічною основою для багатьох митців. Недарма кажуть, що вони -найсвітліші в людському житті. Це час щирості та довіри, нескінченного пізнавання світу. Біографічні відомості про дитячі літа М. Стельмаха ,а також повісті "Гуси-лебеді летять" підтверджують ці міркування. Маленький хлопчик Михайлик-великий мрійник. Коли дідусь каже, що сонце відмикатиме землю золотими ключами, йому стає страшно -а раптом сонце загубить ключі. Коли лебеді летять над селом, йому здається, що від лопотіння їхніх крил лунає дзвін.
Безумовно, згадується матуся Михайла Стельмаха, Ганна Іванівна. Вона добра, ласкава, невтомна трудівниця. Саме ця українська жінка навчила свого сина любити кожну травиночку, милуватися росою вранці та заходом сонця ввечері. А скільки доброго зробили для Михайлика батько, дід Дем'ян, дядько Микола, якого прозвали Бульбою,бабуся,яку він дуже любив.Його дитинство було сповнене незвичайним,романтичним,казковим світом.І кожен з нас зможе побачити перед собою образи простих,добрих,щирих трударів,серед яких пройшли дитячі роки малого Михайлика.

Людина не може бути самотньою у цивілізованому світі. Якщо у неї не буде тих, хто допомагатимуть переживати життєві труднощі, то сувора реальність просто погубить її. Для того аби бути щасливим, людині необхідно мати друзів, а головне - справжніх, які завжди готові прийти на до Але як відомо, хороші друзі дістаються тим, хто сам може бути хорошим другом. Безумовно, ми вміємо дружити, але інколи дружба перетворюється лише в ланцюжок взаємовигідних послуг, і це дуже печальна ситуація. Ми повинні бути щирими, люблячими, безкорисливими із нашими друзями, і тоді вони віддячать взаємністю, а дружба бути міцною і тривалою.