Твір-опис на тему зимовий ліс з прикметниками.

Як чудово на прогулянці в зимовому лісі!

Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється.

Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.

Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.

Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.

У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.

Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка.

Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.

Коли я заходжу до зимового лісу перше, що я бачу це багато білосніжного снігу. Хочеться підійти до гілочки дерева й стряхнути з неї це біле диво. Навколо повна тиша... Ліс спить. Сплять ведмеді, сплять білочки, пташки  вже давно полетіли в теплі краї. Не спить хіба що заєць, але ти не зможеш побачити його, бо він заховався в свою білу шубку.

ПРЕКРА́СНИЙ, а, е.

1. Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. Не схиляй своє личко прекрасне, Не затулюй повіками віч, Із котрих то мигоче, то гасне Промінь світла в життя мого піч (Іван Франко, XIII, 1954, 147); Росла собі пальма гінка та прекрасна, Чимало уже піднялась (Павло Грабовський, I, 1959, 313); А лицар же де? ..Блискучий, в панцері золотім, з шоломом в струсевих перах на прекрасній голові, вічно усміхнений, святочний! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 174); Той одягся, і я запримітив, як поступово розчарувалися очі Тайах, коли брудне матроське лахміття покрило прекрасні форми мужчини (Юрій Яновський, II, 1958, 54);  

//  Який має дуже привабливий вигляд; який справляє надзвичайно приємне, сильне враження. Мій краю прекрасний, розкошний [розкішний], багатий! (Тарас Шевченко, II, 1963, 47); Козаче село, велике, аж на двох горах.., річка, хати все нові, коло кожної красний, прекрасний вишник! Славне село! (Марко Вовчок, I, 1955, 37); Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (Олександр Довженко, I, 1958, 190);  

//  Надзвичайно приємний для слуху; милозвучний. [Душечка:] Прекрасний голос! Артистичний! (Степан Васильченко, III, 1960, 399); Вони чули музику, далеку, незрозумілу, прекрасну (Олесь Гончар, IV, 1960, 84); На ґрунті прекрасної російської пісні виросла російська музика (Максим Рильський, III, 1956, 11).  

♦ Заради прекрасних очей; За прекрасні очі — без винагороди, задарма; Прекрасна стать; Прекрасна половина [роду людського] — жіноча частина людства; жінки. — Нічого не відказала [хазяйка], а тільки плюнула, так-таки й плюнула на вічний сором прекрасній половині роду людського... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 200).

2. Який має надзвичайні позитивні риси, моральні якості і т. ін. (про людину). — Усі люди дивуються, відки в таких паскудних людей такі прекрасні діти (Лесь Мартович, Тв., 1954, 123); Хочеться нам співати й кричати на весь світ: народжуйтесь, люди, прекрасні й завзяті, ставайте до лав битися й перемагати, битися й будувати невимовні красоти соціалізму! (Юрій Яновський, II, 1958, 244); Партія виховала в нашій країні покоління людей зовсім нових, прекрасних людей (Літ. Газ., 9.IX 1948, 1);  

//  Наділений надзвичайним умінням робити що-небудь. Вдруге слухав я прекрасних наших співаків, що чудово доносять до глядача ідейно-художній зміст опери [«Арсенал»] (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 13); В [Харківській] області виросло багато прекрасних вожаків і організаторів колгоспних мас (Радянська Україна, 15.I 1959, 2).

3. Довершений за формою і змістом; досконалий. Книжечки Ваші [І. С. Нечуя-Левицького], — дорогий подарунок, — дістав і прочитав. Яка прекрасна мова! (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 317); Перечитуючи прекрасні твори Пушкіна і Шевченка, ми не можемо не сказати, що вони обидва своїми серпами — кожен на своєму полі — жали на один сніп. Сніп народної волі, народного щастя (Максим Рильський, X, 1962, 22);  

//  Який вирізняється серед інших подібних явищ, предметів тощо своїми надзвичайними якостями, особливостями і т. ін. Слуху Юра не мав.. І мати від щирого серця дивується: і в неї ж, і в батька прекрасний музикальний слух (Юрій Смолич, II, 1958, 12); Він мружить очі й вдихає прекрасне дніпровське повітря (Юрій Яновський, II, 1958, 195); Томас палко дякував Бутакову за представлення і прекрасну характеристику (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 325);  

//  Дуже ясний, теплий, сонячний (про погоду, день, пору року і т. ін.). Погода була прекрасна (Іван Франко, VIII, 1952, 191); Був прекрасний літній ранок (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 20); Година стояла прекрасна (Олександр Довженко, I, 1958, 79);  

//  Який є сприятливим, корисним для кого-, чого-небудь; доцільний, ефективний. Тепер на мене мають прекрасний вплив холодні обтирання, щоранку, і ванни, що беру двічі на тиждень (Леся Українка, V, 1956, 225); Інженер Микола Стецюк запропонував один засіб, який дасть прекрасний ефект (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 103); Повстання — прекрасна річ, коли повстають передові елементи проти реакційних (Ленін, 8, 1970, 378); Піклування про інтереси народу викликало до життя і прекрасну ініціативу — шефство передових колгоспів над економічно слабими (Радянська Україна, 26.X 1961, 1);  

//  Надзвичайно вдалий, влучний. Гарно задумані, написані з великим розмахом, з прекрасними деталями, вони [повісті] часто не задовольняють читача (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 40); Яка безконечна, яка невичерпана, яка прекрасна тема для розмов! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 179).

 

«Давня весна» Леся Українка 
 Автор: Леся Українка
Рік написання — 1894
Тема: відтворення впливу приходу весни на хворобливий стан поетеси. Ідея: возвеличення краси весняної природи, за сприянням якої людина забуває про свою хворобу, самотність.
 Основна думка: Моя душа ніколи не забуде Того дарунку, що весна дала.
 Жанр: пейзажна лірика. «Давня весна»  художні засоби Метафори: «весна промінням грала, сипала квітки»; «летіла хутко», «весна… дарунки всім несе», «заглянули від яблуні гілки», «зам иготіло листячко зелене», «прилинув вітер, заспівав», «прилинули пісні пташині», «гай свій відгук… прислав», «весна дала», «весна… за вікном цвіла».
Порівняння: «летіла хутко, мов стокрила». Риторичні оклики: «За нею вслід співучії пташки!», «Зелений шум, веселая луна!», «Ні, не забула!». Композиція «Давня весна» Експозиція: «була весна…». Зав’язка: хворобливість і самотність поетеси під час буяння весни. Кульмінація: радість ліричної героїні з приводу того, що її «не забула» весна.
 Розв’язка: вдячність поетеси весні за її дарунок. «Давня весна» ідейно-художній аналіз Весна — найжаданіша пора у житті людини, її завжди зустрічали радісно й урочисто. Після довгої зимової холоднечі та негоди всім кортить поспілкуватися з живою природою — власними очима побачити, як прокльовуються з-під землі ніжні списики зела, як прилітають птахи і лунають їх дружні співи. Весна для Лесі Українки — це час, коли їй не так болить, це відчуття приливу сил, енергії, прагнення насолоджуватися, радіти від тих змін, які відбуваються в природі. Дана поезія написана під час хвороби поетеси. Як же сприймає прихід весни поетеса? Це ми дізнаємося, ознайомившись із змістом її поезії «Давня весна».