Чого навчають твори григорія сковороди?

Григорій Сковорода – одна з найпомітніших постатей української літератури. Він жив в період зародження капіталістичних відносин між Росією та Україною, під час кріпосницького гніту. Його обурювали тогочасні несправедливі порядки, прагнув змінити становище, коли дармоїди живуть за рахунок праці мільйонів знедолених.

Незважаючи на те, що його твори було заборонено друкувати, вони поширювалися за до листування. В них він розкриває питання про необхідність пізнати самого себе, про людське щастя, викриває і засуджує негативні риси людей, оспівує свободу. У своїх байках він підносить хороші якості людини : працьовитість, чесність, доброту, скромність та осуджує прагнення до багатства, високих посад, зарозумілість. Основними поняттями філософії і творчості Г.Сковороди є поняття «щасливої людини» та «сродної праці» - кожен повинен робити те, для чого народжений. Багато висловів Сковороди й на сьогоднішній час не втратили актуальності.

Так, у байці «Бджола і Шершень» автор викриває людей, які живуть за рахунок крадіжки чужого, лише для задоволення своїх потреб, примх. У цій байці показано, що у праці людина пізнає радість, а у безділлі – деградує.

У байці «Дві курки» розповідається про розмову між Дикою та Домашньою Куркою. Основна думка цієї байки : наука полягає не в знанні, а в роботі. Знання без діла – марна справа.

За своє життя він створив тридцять байок, які були високо оцінені Іваном Франком. Григорій Сковорода любив Україну та сподівався, що в майбутньому ми створимо краще суспільство, і що настануть кращі часи. "

Сьогодні я задався/лась таким питанням «чи варто за для досягнення мрии брехати»?

Моя думка поділилася надвоє. Спочатку на думку звісно прийшло що це погано і так робити погано. Але через час мені прийшло на думку що якщо ця брехня ні кому не зашкодить , то брехати все ж таки можна, але не треба робити це часто.

І тоді коли я прийшла до думки що все ж таки так робити не треба, то я осудила себе за цю шкідливу думку.

Бо брехня ніколи до добра не приводить і брехати це погано.

Але високі мети це важливажлива складова нашого життя і її треба досягати своїми зусиллями. Бо як кажуть «не помиляються лише ті які нічого не роблять». Тому збрехати може кожен, але над своїми досягненнями треба працювати самому. Тому брехати це погано і заради мети треба напружуватися

Объяснение:

можеш дать лучший ответ умоляю

Головну . Людяність , яку проявляють жителі міста до своїх колишніх ворогів, тобто полонених, та та бажання добра і краси навколо себе , хай і по відношенню до чужої країни і чужих йому людей Фрідріха, привносять світло , в "кромешну" безвихідь навколо них самих. Люди які опинилися в часи лихоліття своєю добротою самостійно , попри обставини , привносять світло віри і надії на краще в своє життя. Напевне, десь навіть підсвідомо , самі відчуваючи , що це - можливо єдиний вихід в їх тяжкій ситуації. (З абзацу) Дуже важливою є розкриття головної ідеї , себто людяності , через ідею покаяння , стану душі , коли починаєш розуміти , до яких наслідків можуть призвести твої лихі обдумані чи необдумані вчинки. Стан , коли хотілося б усе змінити , та вже надто пізно . В такій ролі виступає дівчинка - школярка , головна героїня новели , від якої власне і ведеться розповідь. Фактично, вся розповідь, - це згадки її життя , викликані ключовим моментом у її житті . Момент коли вона , бачить фотографію дівчаток , повертає її минуле. Вони ніби питають "ви не знаєте , де наш тато" , і вона чудово розуміє , до кого адресоване звернення. Так , ми не в змозі зміни долю , та якби тоді , якби років 40 назад , вона проявила більше доброти , більше розуміння , можливо усе б склалося по іншому. Чи по крайній мірі нині не було б так боляче . Боляче від розуміння , яку роль ти відіграв в цьому. Зовсім навіть не незначну . Тоді не розумілось , а тепер неможливо змінити.( З абзацу ) Твір перш за все намагається нам довести , все що колись ми зробимо , щось недобре , щось лихе , обов'язково відгукнеться нам в майбутньому. І наврядчи ми будемо готові до такої відповіді... .

Объяснение: