Дайте пояснення до прислів'їв: чужі гроші не гріють; хто під зиму зорав, той на весну золото буде мати; рідна земля - мати, а чужа - мачуха; не тішся людською бідою, бо твоя тебе не мине; мала правда , велику брехню переможе. 20 ! іть

1. Якщо, ти візьмеш в когось гроші то вони тебе не так будуть тішити як власні.

2. Хто не полінеться і раніше зорить, то в того врожай раніше буде, і неначе золотий.

3. На рідній землі ти народився, ця земля твоя мати, а на чужій землі тебе і не так приймуть як на рідній.

4. Якщо ти будеш радіти, що в тої людини сталася така біда, то пам'ятай про бумеранг, в тебе теж таке може бути.

5. Переможе бо всі люди знають що брехня може бути безкінечною, а для правди потрібно трішки

     Можна дібрати такі цитати до характеристики Павлуся з твору "Скарб":
     Мати робить все за свою дитину: «Як кладе його спати, то сама і стеле, і роздягає, і хрестить».
     Зовнішність хлопця: «...такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки».
     Ледачий: «Бісові груші, - пробубнить, - які спілі, і над самісінькою головою висять, і ні одна ж то не впаде у рот»; «...наймит вернеться з поля і навідається до Павлуся, а тому й голову важко держати на плечах».
     Щасливе життя: «Щастя, як горох із мішка, так і сиплеться на нашогоПавлуся, і урожай у його луччий, як у других, і корів нема ялових. Накупили волів і послали кілька хур у Крим за сіллю, на Дін за рибою, построїли шинок із лавкою та й годують скриню карбованцями, яксвиню горохом. Кругом у сусідів талій давить скотину, а у Павлуся, якна сміх, хоч би один тобі віл іздох»

1. «Як кладе його спати, то сама і стеле, і роздягає, і хрестить, і ще й котка співає, неначе над годовничком».

2. «...Його вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки. ...Зроду не то, щоб ціп або косу у раках подержав,— не взявся й за лопату, щоб одгребти сніг од порога, або за віник, щоб вимісти хату».

3.«Щастя, як горох з мішка, так і сиплеться на нашого Павлуся, і урожай у його луччий, як у других, і корів нема ялових...»

4. «... Павлусь за весь день і пари з рота не пустить; хоч би часом чого і схотів, вже не попросить: якось йому і слово важко вимовити. Тільки йому й роботи, що цілісінькій день їсть (а лопав здорово) та спить. ...Поспить на перині, лізе на піч поспати ще у просі. Пообідає і знов куня...»

5.«Лучалось, наймит вернеться з поля і навідається до Павлуся, а тому й голову важко держати на плечах».