Які традиції та звичаї відображені в твори , , гуси лебеді летять‘‘

У Михайликовому селі було багато різних звичаїв, традицій. Один з них,як урочисто проводжають в поле плугатарів із раннім плугом. Коли вони повертались додому їх стрічали старі та малі. Також була велика радість для Михайлика,коли орач виймав йому з торби шматочок причерствілого хліба і казав,що він від зайця. Ще зі щедрівок,які взимку виспівувались під вікнами добрих людей,усі знали,що за плугом сам Бог ходив,А Богоматері носила їсти орачем.

Історична повість «Тарас Бульба» — один з найдовершеніших творів Миколи Гоголя. Перед читачами постає жива, яскрава історія українського народу, його боротьби за національну незалежність. У цій боротьбі гартувались могутні характери, міцні натури українських козаків, які приваблюють своїм героїзмом і безмежною любов'ю до рідної землі.

У центрі уваги письменника епоха національно-визвольної боротьби українського народу і героїчні характери, а не конкретні події і реальні історичні особи. До фактичної точності письменник не прагнув. Звідси і умовність повідомляються в «Тарасі Бульбі» хронологічних даних. Тарас Бульба був корінним «козаком», які жили в Україні. У ті далекі часи Україна була захоплена польськими та литовськими лицарями.

Деякі заможні жителі України перейшли на бік загарбників. Тарас Бульба та інші патріоти своєї Батьківщини організували Запорізьку Січ і боролися проти загарбників. Образ народу-воїна в повісті нерозривно пов'язаний з образом народу-трудівника. «Сучасні іноземці дивувалися тоді справедливо незвичайним здібностям його. Не було ремесла, якого б не знав козак: накурено вина, спорядити віз, намолоти пороху, справити ковальську, слюсарну роботу і, а до того ще, гуляти відчайдушно, — все це було йому під силу ». Письменник не вдається ні до яких засобів прикрашання, пом'якшення, затушовування особливостей епохи, суворості і грубості війни.

Гоголь малює всю велич і героїку народної визвольної війни і цілком, беззастережно приєднується до народу. Письменник узяв історію українського народу в момент її високого підйому, в таку хвилину, коли, — подібно до того, як це буває і у вирішальні хвилини життя людини, — перевіряється весь характер народу. Художник-історик зобразив героїчний народний характер.

Объяснение:

Шкапа(кінь):

-Гладь коня вівсом, а не батогом.                                                                          

-Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.

-Не той кінь, що в болото увезе, а той, що витягне.                                              

Осел:

-Був би послом, якби не вдався ослом.

-Держись за гриву, бо за хвіст не вдержишся.

-Лучче бути хвостом живого собаки, чим головою дохлого лева.                          

Щука:

-Заснула щука, та зуби не сплять.

-На те щука в річці, щоб карась не дрімав.

-Не всі старі щуки карасів хватають.                                                                       Цап(козел):

-І кози ситі, і сіно ціле.

-Знає, де козам роги виправляють.

-Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала.                                                    

Лисиця:

-Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить

-Дивиться лисичкою, а думає вовком.

-У вічі, як лис, а поза очі, як біс.

Объяснение:

Прислів'я до байки "Щука"