Поясни, чому поет в. підпалий назвав свій вірш "зимовий етюд"

втор описує буденний вечір, який ніби-то поступово, завдяки слову, перетворюється на казковий.

ПИЛИП ШВАЙКА – справжній лицар, якого поважають козаки та бояться вороги. Це відчайдушний та невловимий козак. Його помічниками є – кінь Вітрик, вовк Барвінок, Грицько та Санько. Уміння, майстерність, хист Вольові якості Почуттєві якості Кращий козацький вивідник (розвідник) землі переяславської; знає мову і звичаї татар, має серед них вірних людей; ходить безшумно, безшелесно; наче нікуди не дивиться, а все бачить; бездоганно володіє зброєю і тримається на коні. Сміливий, розумний витривалий, кмітливий, відважний, рішучий; звик покладатися лише на себе. Вірний товариш, турботливий і уважний до хлопців і братчиків, поважає літніх козаків, дослухається до їхніх порад; любить рідну землю, гарно її знає, захищає від ворогів. Справжній лицар, який щиро служить своєму народові, товариству

Объяснение:

ПИЛИП ШВАЙКА – справжній лицар, якого поважають козаки та бояться вороги. Це відчайдушний та невловимий козак. Його помічниками є – кінь Вітрик, вовк Барвінок, Грицько та Санько. Уміння, майстерність, хист Вольові якості Почуттєві якості Кращий козацький вивідник (розвідник) землі переяславської; знає мову і звичаї татар, має серед них вірних людей; ходить безшумно, безшелесно; наче нікуди не дивиться, а все бачить; бездоганно володіє зброєю і тримається на коні. Сміливий, розумний витривалий, кмітливий, відважний, рішучий; звик покладатися лише на себе. Вірний товариш, турботливий і уважний до хлопців і братчиків, поважає літніх козаків, дослухається до їхніх порад; любить рідну землю, гарно її знає, захищає від ворогів. Справжній лицар, який щиро служить своєму народові, товариству

СТОРИЧНО-МЕМУАРНА ПРОЗА. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ. «ІСТОРІЯ РУСІВ»

Мета: ознайомити школярів з історично-мемуарною прозою, дати їй загальну характеристику, з'ясувати ідейно-тематичне спрямування, художні особливо­сті; розвивати культуру зв'язного мовлення, логічне мислення, кругозір, уміння розповідати з відповідним коментарем, робити висновки; формувати кругозір, світогляд учнів; виховувати патріотизм, по вагу до козаків — оборонців України, історичного минулого рідного краю.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

I Актуалізація опорних знань

1. Вікторина - подорож «Розвиток української літератури, культури в XIV—XVII ст. .

• Братства, які були найвпливовішими у протистоянні пансько - польській та католицькій агресії. (Львівське, Київське)

• Гетьман — член братства. (П.. Конашевич-Сагайдачний)

• Майстер ювелірних справ і водночас перший, хто винайшов б виготовлення друкарських форм із застосуванням рухомих літер, створив ручний словометний пристрій, сконструю­вав друкарський прес. (Иоганн Гутенберг, Німеччина)

• Навчальний заклад, який закінчили Величковський, І. Сковорода, Д. Гулак-Артемовський, І. Некрашевич. (Києво-Могилянська академія)

Шедевр друкарського мистецтва. («42-рядкова Біблія»)

Перші друковані книги в Україні. («Апостол», «Буквар», Біблія)

Фундатор постійного книгодрукування в Україні. (І. Федоров)

Центр українського книгодрукування в XVII ст. (Київська лавра)

Що, на думку І. Вишенського, могло врятувати Україну від утисків Речі Посполитої, римсько-католицької церкви? (Пра­вославне віровчення)

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя про добу козаччини

Ознайомлюючись з літературою Київської Русі, ми з вами від­значили, що надзвичайно високого рівня досягло в ній літопи­сання. Розвивався цей вид творчості й пізніше, в зовсім інших історичних умовах і обставинах. М. Драгоманов підкреслював, що літописи Київської Русі є прямими родоначальниками тих хронік-мемуарів, які було створено за козацьких часів. Водночас козацько-старшинські літописи, які широко розповідають про ви­звольну боротьбу українського народу 1648-1654 pp.,— це явище унікальне, багато в чому відмінне (і за змістом, і за формою) від літописців київських, тобто староукраїнських.

Найповніше про Хмельниччину, життя народу в той період, його боротьбу за волю і незалежність розповідають літописи Са­мовидця, Григорія Граб’янки та Самійла Величка. Вони, власне, і становлять вершину українського літописання XVII-XVIII ст. Автори їх — люди бувалі й досвідчені, за плечима яких ґрун­товна освіта в Києво-Могилянській академії, участь в описаних ними епохальних подіях. Видатною пам’яткою кінця 18 століття є ще анонімна є ще анонімна «Історія русів», в якій знайшли відображення історичні події від часів давніх до 1769 р.

2. Загальна характеристика козацьких літописів

Проза давньої української літератури представлена творами історіографічного характеру, зокрема козацькими літописами XVII-XVIII ст. Писалися вони освіченими людьми, вихідцями зі старшинської верхівки. Основними джерелами були спогади самих авторів, свідчення сучасників подій, давньоруські літописи та хронографи, праці чужоземних історіографів, літературні пам'ятки, народні думи, історичні пісні, перекази. Історичні відомості в козацьких літописах викладені в різних жанрових формах: публіцистичних нарисів, переказів та художніх оповідань, розміщених у хронологічному порядку без зазначених дат або стислих повідомлень за роками.

Объяснение: