Твір на тему чим мене вразила творчість лесі українки

Леся Українка дуже творча та цікава людина. У своєму житті вона пережила дуже багато страждань. Її творчість надзвичайно цікаво читати й слухати . Багато віршів Леся Українка написала коли була тяжко хвора.

Мені її творчість сподобалась тим,що у неї дуже повчальні та душевні твори ,які можна читати годинами!

Леся Українка це надзвичайно розумна людина . Вона ще з малечку вміла грати на фортепіано

та складати вірші. Леся Українка написала дуже багато творів, вистав, казок . ( Тут можна написати приклади: «Конвалія» «Лісова пісня» «Мрії» «Софо» «Пісня»). А ще вона захворіла на туберкульоз кісток , вона була не в змозі ходити. З болі вона написала вірш ( надія) , (як дитиною бувало).

Вона ніколи не здавалася , прагнула до мети . Я б хотів-ла поринути в той час коли вона писала ці вірші та послухати їх . Мене надихає її сміливість та мудрість . Мій інстаграм _d_ischuk_ Даша Іщук )

Никитский ботанический сад расположен недалеко от поселка Никита (вдоль главной шоссейной дороги Южнобережья, в 16-ти км от Ялты.Это старейшее научное заведение Крыма было основано в сентябре 1812 года российским ученым-ботаником Христианом Стевеном (он был первым и самым любимым сотрудниками руководителем сада). Сад в ту пору имел красивое название- Казенный Императорский Таврический ботанический сад.Наш первый экспонат- китайская веерная пальма. Символ Ялты, несмотря на то, что дерево чужое и иностранное. Плоды ее- гроздь сухих ягод, по виду напоминающая виноград. Собранный букет из таких зеленых гроздей может простоять не осыпаясь 8 лет! Молодые листья у пальмы растут на верхушке, то есть чем ниже лист, тем он старше. Каждый лист живет 4 года. Потом он засыхает, отваливается, оставляя черенок. Тот в свою очередь тоже высыхает, распадается на волокна, которые потом покрывают ствол будто войлоком.

Мені здається, що старий кайдаш не досить уваги приділяв вихованню своїх синів. «він був добрий стельмах, заробляв добрі гроші, але ніяк не міг удержати їх у руках. гроші втікали до шинкаря. панщина поклала на кайдашеві свій відбиток». чимало настраждавшись, наробившись за свій вік так, що «аж шкура болить», кайдаш намагається знайти забуття в чарці. потоваришувавши з оковитою, він втрачає повагу старшого сина карпа. я думаю, що карпо, старший син кайдаша, з дитинства був грубуватим, ріс черствим, бездушним. ці риси поступово тільки набирали обертів. він був першою дитиною, мабуть, його більше пестили, пробачали грубість. коли парубкував, то теж був мовчазний, гордовитий, ніколи навіть не сміявся. «його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались». після одруження та народження сина карпо ніби виріс у власних очах, відчув себе справжнім хазяїном. починає поводити себе ще більш егоїстично. він ніколи не був покірним, не змовчував батькам, під час сварки через мотовило вперше підняв на старого кайдаша руку. про його жорстокість та черствість знало все село. я погоджуюсь із тим, що батьки належним чином не займалися його вихованням, тому й мають такий результат. я не згоден із думкою, що кайдаш не займався вихованням дітей, тому що він був богомольна людина, а значить цінував свою сім’ю й доклав усіх зусиль для виховання хлопців. на мій погляд, стара кайдашиха не знаходить спільної мови зі старшим сином та невісткою, тому що на неї панщина наклала свій відбиток. замолоду вона довго служила в панів і «набралася од їх трохи панства», «до природної звичайності української се- лянки пристало щось вже дуже солодке, аж нудне», зовнішня пиха, облесливість у розмові. я не згоден із думкою, що у сварках винні батьки. розпалюванню ворожнечі сприяли й невістки, особливо мотря. у неї надто дріб’язкова натура. вона ладна лаятися за яйця, курей, кухоль, а наслідки всього цього жахливі — порушення етичних норм, народної моралі, бо син здіймає руку на батька, мотря вибиває кайдашисі око, карпо женеться з дрючком за матір’ю, заганяє в ставок і ладен вдарити, та зупиняється, бо «не так шкода… матері, як чобіт».