«Маруся Чурай» без любого преувеличения стала культурным явлением, давала и сейчас дает духовное здоровье и творческий тонус, учит добру и достоинства. Морально-этические проблемы в романе Лины Костенко поднимает и решает на примере жизни двух семей, противопоставленных одна одной,- Чурай и Вишняк. Чураи представляют лучшие рыцарские силы народа. Это сильные личности, творческие которых могут реализоваться только при условиях свободы. Поэтому свобода - социальная, национальная, в конце концов, внутренняя, показателем которой выступает чувство собственного достоинства,- есть для них абсолютной ценностью. По своей природе они непримиримые к при покорности, унижений, измены. Вот как характеризует Маруся своего отца:
Серед близького оточення майбутньої поетеси були відомі культурні діячі: М. Драгоманов (її дядько по матері), М. Старицький, М. Лисенко. Все це сприяло ранньому входженню Лесі в літературу: в дев'ять років вона вже писала вірші, у тринадцять почала друкуватись. У 1884р. у Львові в журналі “Зоря” було опубліковано два вірші (“Конвалія” і “Сафо”), під якими вперше з'явилось ім'я — Леся Українка.
Дитячі роки поетеси минали на Поліссі. Взимку Косачі жили в Луцьку, а літом — у с. Колодяжне. Серед факторів, які впливали на формування таланту Лесі Українки, була музика. “Мені часом здається, — писала вона, — що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт”. Цей “жарт” — початок туберкульозу, з яким вона боролась усе життя.
Хвороба спричинилась до того, що дівчинка не ходила до школи, однак завдяки матері, а також М. Драгоманову, який мав великий вплив на духовний розвиток Лесі Українки, вона дістала глибоку і різнобічну освіту. Письменниця знала більше десяти мов, вітчизняну і світову літературу, історію, філософію. Так, наприклад, у 19 років вона написала для своєї сестри підручник “Стародавня історія східних народів”.
У 1879р. було заарештовано і вислано до Сибіру тітку Лесі Олену Косач, яка належала до київського гуртка “бунтарів”, там же, в Карійській тюрмі, загинула мати її найближчої товаришки — Марія Ковалевська. Враження тих літ виявилися такими сильними й пам'ятними, що пізніше ожили у віршах “Віче”, “Мати-невільниця”, “Забуті слова”, “Епілог”. Ідеалом для поетеси стає герой, який, пробитий списом, шепоче: “Убий, не здамся!”
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Составить 6 вопросов (с вариантами ответов а, б, в, г) по стихотворению василия голобородько "з дитинства: дощ" вот стих если что: я уплетений весь до нитки у зелене волосся дощу, уплетена дорога, що веде до батьківської хати, уплетена хата, що відніється на горі, як зелений птах, уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, уплетена річка, наче блакитна стрічка в дівочу косу, уплетена череда корів, що спочивають на тирлі. а хмара плете і плете зелене волосся дощу, холодне волосся дощу. але усім тепло, усі знають: дощ перестане, і хто напасеться, хто набігається, хто нахитається, хто насидиться на горі, хто належиться, а хто прийде додому у хату, наповнену теплом, як гніздо.
1. Куди веде дорога?
а)до села б)до матері в)до батьківської хати г)до магазину
(извните, вішло только одно)