Яку роль відіграє присвята для розуміння авторської ідеї?

Ідея (від гр. idea — поняття, уявлення) художнього твору — виявлене утворі ставлення (інтерпретація й оцінка) письменника до теми (зображуваного) з позиції певних філософських поглядів, через яке відбувається творче й духовне саморозкриття митця. Автор може високо оціню-вати якісь факти чи події або висловлювати до них своє негативне ставлення, може щось засуджувати або возвеличувати тощо. Отже, тема — це те, що зображується автором у творі, а ідея — це те, як і навіщо зображуване інтерпретується митцем крізь призму індивідуального світогляду й ціннісних настанов.

Звичайно ідею визначають в епічних, ліро-епічних і драматичних творах, використовуючи слова: «утвердження чогось», «засудження чогось, когось», «піднесення», «возвеличення» та под. У подальшому при характеристиці творів указівка на ідею (ідеї) твору даватиметься, наприклад, у такий б:Ідея: утвердження думки про кріпацтво як причину деградації людської особистості; засудження нездатності українців знайти порозуміння в родині...

У ліричних творах, коли говорять про ідею, також використовують термін «мотив», оскільки в невеликому за обсягом творі, який передає почуття, важко виразити чітко визначувану ідею.

• «Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі… ».

• «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка….Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».

• «Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».

• «Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».

• «Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники…»

• «Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».

Это зарубежная 1) бо в мати ернета ( анстазі де ресто) погана репутація, і в нього не було великі статків за плечима 2) дервіль 3) працював лихварем, був багатим, але ніколи не вихвалявся цим 4) ненавидів, не спілкувався, але в кінці роману відписує своє багатство дальній родичці - "вогник" 5) 6) діамант 7) гобсек дає гроші дервілю на покупку адвокатського бюро, а дервіль працює безкоштовно на гобсека 8) обережність 9) граф де ресто 10) вона спалила розписку про спадок 11) ні, ернест де ресто отримав свій спадок 12) віконтеса дозволила їм бути разом