Твір роздум на тему чи можна повернути украдене щастя іван франко

драма "украдене щастя", написана i. франком 1891 року - це шедевр свiтовоï драматургiï, в нiй неперевершений талант письменни ка органiчно поєднався iз глибоким знанням життя народу. коли читаєш цю п'єсу, постiйно вiдчуваєш хвилювання i внутрiшнє напружен ня, неначе знаходишся поруч iз живими героями, стаєш спiвучасником трагiчних подiй, що так зримо i яскраво змальовано у творi. ось, мабуть, чому я й досi знаходжусь пiд враженням цiєï драматичноï сповiдi i знову й знову замислююсь над питанням: хто ж з героïв любовного "трикутника" окрадений найбiльше? важко однозначно назвати позитивнi й негативнi образи п'єси через складнiсть ïхнiх. бо кожен з цих героïв протестує i бореться за своє щастя, на яке вiн має право; але всi вони самотнi у своïй боротьбi, не розумiють, що помиляються, вбачаючи один в одному ворога. я розумiю, що кожен герой керується власними емоцiями, але за ïхнiми вчинками я вбачаю дещо бiльше: франко намагається через конфлiкт персонажiв показати зiткнення ворожих сил. отже, i анна, i микола, i михайло - жертви всеосяжного зла. мабуть, тому кожного з них менi насправдi жаль, хочеться зрозумiти i виправдати ïх, що стали трагiчними жертвами обставин тогочасного життя. цi обставини були спричиненi капiталiстичною дiйснiстю, коли рiднi брати заради привласнення батькiвського спадку ламають долю i щастя сестри, не розумiючи (менi так здалося), що разом з цим вони руйнують долi ще двох чоловiкiв. перед нами постають спотворенi долi i характери трьох люблячих людей, якi кохають i , поступаються власною совiстю i нехтують загальнонародною мораллю, йдуть на зраду й злочин. i весь час, на мою думку, перед кожним з них постає проблема вибору - найважливiше i найважче випробування, яке не кожен персонаж драми може подолати з гiднiстю. ось чому ми пiдсвiдомо виправдовуємо карний злочин миколи задорожного, цього боязкого, затурканого селянина, що, втративши рештки вiкового терпiння, пiднiмає сокиру на жандарма, щоб помститися за приниження. скривджена гiднiсть проривається гнiвом! у цiй самiй сценi ми бачимо, як в останнi хвилини життя людська гiднiсть розкриває перед "ворогом" потаємну добросердечнiсть михайла гурмана: зарубаний миколою, ледь живий, вiн дякує йому i бере його провину на себе. особливе ставлення у мене до анни, на долю якоï найтяжчi муки у цьому "трикутнику". зраджена братами, найрiднiшими ïй людьми, вона свого життя iде тяжким шляхом випробувань: спочатку у неï вiдбирають у цiсарську армiю коханого, потiм вона одержує листа про його загибель; вбита горем, без любовi одружується. i раптом - повернення "загиблого" коханого! щастя нарештi усмiхну лося ïй! але - воно украдене

- забувається все: i народна мораль, i присяга на вiрнiсть перед вiвтарем. бо над усе - сердечна клятва i почуття обов'язку перед михайлом: "вiн для мене все: i свiт, i люди, i честь, i присяга." так заявити може тiльки сильна жiнка. але повернути украдене щастя неможливо, бо зло, яке породило це "щастя", виявляється сильнiшим за чистi людськi почуття; воно однаково жорстке i безжалiсне до долi кожного героя драми. у цьому, мабуть, i полягає вiдповiдь на питання "хто з героïв окрадений найбiльше? " зло - немилосердне: воно окрадає долi людей з однаковою силою.

Характеристика Толі:- добрий- веселий- хвалькуватий- мрійник- відповідальний- справедливий- завжди до Окрім бешкетів та розваг, Толик помічає у житті важливі речі й цінує їх: вміння мріяти, товаришувати, відповідальність за молодших і слабших, прагнення до добра й справедливості, тонке відчуття краси природи, її благотворного впливу на людину, почуття гумору.Характеристика Толі:
- добрий
- веселий
- хвалькуватий
- мрійник
- відповідальний
- справедливий
- завжди до
Час, зображений у повісті «Блакитна дитина», охоплює дуже складний період нашої історії від кінця 20-х років до 1941року. Образ часу, духу епохи, соціальний аспект раннього періоду свого життя, який припав на непростий час 1920—30-х років, висвітлений письменником своєрідно. А. Дімаров, зображуючи світ очима Толика, через художні деталі висвітлює ту тяжку епоху.Спогади подаються через призму дитячого сприйняття. Тому для Толі їхня убога хата, напівголодне існування (сусіди держали корів, свиней, а в їхній сім’ї був тільки невеличкий город), тяжка праця матері — все це не здавалося малюкові чимось неприродним. З інтер’єрних, портретних, психологічних деталей складається картина злиденного побуту сільської вчительки та її синів. Але, як ми бачимо, не лише горе, але й дитячі радощі зображені у творі. Головний герой Толя із когорти таких шибеників, Федько В.Винниченка, Том Сойєр Марка Твена чи Нестайкові тореадори. Він пустун і вигадник: то залізе у чужий сад, то набере до рота жабенят. Не всі його витівки такі безневинні: дядько Матвій ледве не переламав собі ребра, потрапивши у яму, викопану Толею, тай стрілянину у брата з рогатки не назвеш хорошим вчинком. Таких пригод із головним героєм трапляється безліч. Про це з іронією пише автор: «… і нечиста сила їх не бере, і Божа сила не б’є, набридли вони, мабуть, і Богу, і чорту гірше, ніж своїм батькам». Описуючи пригоди Толика, автор змальовує нам юну особистість, що формується. Перед нами виростає образ допитливої, надзвичайно чутливої до життя, активної дитини. Толик не любить одноманітної роботи, йому не цікаво, наприклад, полоти бур’ян на городі. Він перетворює буденну працю на захоплюючу пригоду. Його буйна фантазія не знає меж: сапкою, як шаблюкою, він січе вражі голови з плеч. Щоправда, рубаючи підряд і бур’ян, і помідори. Він носить воду аж від лісу з криниці, прибирає в хаті, коли мама поїхала з дому у справах, доглядає молодшого братика, бо хто ж до матері, як не він. Водночас у Толика чимало негативних рис: він дещо ледачкуватий, непослідовний, розбишакуватий. Він завдає чимало клопоту та навіть матеріальних збитків і без того бідній матері, наприклад, зрізавши ґудзики з її єдиного святкового плаття і програвши їх, чи розваливши комин, б’ючись з братом, чи зіпсувавши костюм, на який мати збирала гроші більше року. Якби не любов до книжки, яка заполонила все єство Толі, скерувала його бурхливу уяву й живу фантазію в певне русло, хто знає, що вийшло б із нього. Книжка приходить у бідне сільське життя дитини дуже рано і замінює йому все. З до фантазії хлопчик мандрує далекими країнами, бореться з розбійниками, захищає добро і перемагає зло. Важливі морально-етичні принципи і закони формуються в душі головного героя саме завдяки книзі. Вона стане незамінним товаришем і мудрою порадницею і в суворих армійських буднях, і в подальшому дорослому житті. Великий вплив на Толю має і мати, яка прищепила йому правдолюбство і високі моральні якості. Власним прикладом чесного, хоч і бідного, життя вона показала хлопчикові, що головне залишатися людиною. Основи сімейного виховання базувалися в сім’ї Толі на повазі до праці, до старших, на совісті. Отже, Толя робить чимало помилок, поганих вчинків, але усвідомлює наслідки своїх пустощів, його мучить сумління, він намагається не повторювати їх, бо розуміє, що своєю поведінкою завдає прикрощів іншим.

Толя - це головний герой одноіменного твору. Це звичайний хлопчик-розбишака, який не міг жити без пригод. Автор у своєму творі відтворив своє дитинство, що не міг зрозуміт, навчання - це благородна справа, яка робить людину грамотною, корисною суспільству. Скільки лише випало пригод на його долю, але найбідьше мені сподобалося, як Толя хотів протримати у роті жабеня. Це 4 розділ, але найбільше сподобалося, що він її ковтнув. Всі вірили, що після жаби будуть бородавки, але якщо собака оближе бородавку, то вона в одну мить зникне.

Мені дуже подобається цей хлопчик, адже він був сміливий, бо не всі зможуть піти до дядька Матвія та вкрасти яблука.