Гр.тютюнник."климка" климка повертаючись додому намагався врятувати 1- полоненого солдата втікача 2- бездомне цуценя 3- дівчинку сироту 4- старого чеха який його колись пригостив галетами

2

Світ  існує  завдяки  любові.   Саме  любов спонукає чинити добрі справи, надихає поетів, змінює саму люди ну, робить її піднесеною, гарнішою, сильнішою, добрішою.Любов - почуття світле, святе почуття. Від материн ського тепла проростає любов до землі, до людей. Саме так, від подарованого нам материнського тепла, від материнської любові, ніжності ми або виростаємо з вмінням любити, або ми позбавлені цього почуття. І чим більше я живу на світі, тим більше переконуюсь, що не кожній людині це дано. Взагалі велика заслуга наших матерів в тому, що вони прищеплюють нам, виховують в нас людяність.Виростаючи, ми протягом свого життя долаємо і душевну втому, і тимчасові розчарування, й інші нелегкі життєві труднощі, але лише нашого серця „торкається" кохання - все для нас з того часу набуває іншого змісту. Виростають крила, хочеться творити добро, обійняти весь світ, захистите скривджених і ображених. Ми переживаємо душевне потрясіння, захоплення. І тому любов - це одне з найпрекрасніших психічних захворювань.

Іван Карпович Карпенко-Карий (наст. Прізвище Тобілевич; укр. Іван Карпович Карпенко-Карий; 17 (29) вересня 1845 - 2 (15) вересня 1907) - український драматичний письменник реалістичного напряму, брат Н. К. Садовського, П. К . Саксаганського і М. К. Садовської-Барілотті.

Іван Карпович Карпенко-Карий

укр. Іван Карпенко-Карий

Ім'я при народженні

Іван Карпович Тобілевич

псевдоніми

Гнат Карий; Іван Карпенко-Карий

дата народження

17 (29) вересня 1845

Місце народження

село Арсенівка,

Херсонська губернія,

російська імперія

дата смерті

2 (15) вересня 1907 (61 рік)

Місце смерті

Берлін,

німецька імперія

громадянство

російська імперія

Рід діяльності

драматург

роки творчості

1883-1904

напрямок

реалізм

Жанр

комедія, драма, трагедія

Мова творів

український

дебют

«Новобранець»

Медіафайли на Вікісховища

біографія Правити

Народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівка поблизу Єлисаветграда в сім'ї керівника маєтком Карпа Тобілевича.

На марці пошти України, 1995 рік

Закінчив повітове училище, в 14 років вступив на службу писарем.

Протягом 23 років був чиновником і довгий час перебував секретарем міської поліції в Єлисаветграді, звідки був звільнений і засланий в 1883 році за постачання паспортами революціонерів.

У 1880-і роки грав у трупі М. Л. Кропивницького, з 1883 року став писати драми на українській мові. У 1886 році в Херсоні вийшла збірка його драм: «Бондарівна», «Хто винен?» і «Розумний и дурень». У 1887 році була видана його драма «Наймичка» (в Херсоні), в 1891 році - «Мартин Боруля» (надруковано в «Зорі»).

Переваги його драм - жвавість, цілісність характерів і гарна мова.

В СРСР ім'я було присвоєно Державному інституту театрального мистецтва Української РСР.

У 1906 році захворів, залишив сцену і виїхав до Берліна на лікування. Після важкої хвороби (рак печінки і селезінки) 2 (15) вересня 1907 помер в Берліні. Похований на хуторі Надія.

сім'я Правити

Був одружений на Надії Карлівни Тарковською (до 1882 роки) [1], в шлюбі народилися діти: Галя, Юрко і Орися.

З 1883 року був одружений на Софії Віталіївні Дітковскіте, в шлюбі народилися: дочка Марія і син Назар (Назарій).