7. укажіть, які з наведених нижче висловлювань належать наталці, героїні п’єси «наталка полтавка» і. котляревського: а) «хто живе чесно і годується своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої»; б) «в городі вистроєний великий будинок. туда ввечері з’їжджаються пани і сходяться всякі люди, хто заплатити може, і дивляться на комедію»; в) «ніхто не віда, хто як обіда»; г) «ат, живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне»; д) «хто ж єсть на світі, щоб був без гріха»; е) «знайся кінь з конем, а віл з волом». 8. визначте основні риси, характерні для сентименталізму як літературного напряму: а) збереження класицистичної тенденції поділу героїв на позитивних і негативних; б) збереження виняткових людей у незвичайних обставинах; в) намагання показати особистість у рухах, думах, почуттях, прагненнях; г) культ почуття, культ природи; д) утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів 8. визначте основні риси, характерні для сентименталізму як літературного напряму: а) збереження класицистичної тенденції поділу героїв на позитивних і негативних; б) збереження виняткових людей у незвичайних обставинах; в) намагання показати особистість у рухах, думах, почуттях, прагненнях; г) культ почуття, культ природи; д) утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів 9. укажіть характеристики героїв твору г. квітки-основ’яненка «маруся»: а) «вона дівка-козир, чи одежею, чи на виду собі, так зовсім дівка, а худоби і грошей до »; б) « парень на усе село, де жив. батькові і матері слухняний, старшим себе покірний, між товариством друзяка, ні півслова ніколи не збрехав, горілки не вживавсь»; в) « гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки; на виду рум’яний, моторний, » ; г) «та що ж то за дівка була! висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, брівоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цві» ; д) « год учився у дяка в школі; у год вчистив граматику, два годи вчив часословець, півчварта года сидів над псалтирем і з молитвами зовсім вивчив, та півп’ята года вчився писати, а цілісінький год вчився на щотах» ; е) «їх турбувало лише те, що не було дітей, і не знали вони, кому дістанеться їх добро після смерті. а в них було й воликів пар з п’ять, була й шкапа, були й » .

7.е) «Знайся кінь з конем, а віл з волом».

8.г)

культ почуття, культ природи

Тема «За Сибіром сонце сходить»: розповідь про Устима Кармалюка, який після повернення із Сибіру продовжує захищати інтереси простого люду від «владик»: Ідея «За Сибіром сонце сходить»: возвеличення прагнення народного месника боротися за волю, справедливість; надавати до тим, хто її потребує. Основна думка: «З багатого хоч я й візьму — Убогому даю. Отак гроші поділивши, Я гріхів не маю». Жанр «За Сибіром сонце сходить»: історична пісня. Композиція «За Сибіром сонце сходить» Експозиція: повернення У. Кармалюка із Сибіру. Зав’язка: продовження народним месником діяльності на благо знедолених. Кульмінація: неможливість Устима жити з родиною. Розв’язка: переслідування і засудження героя владою.

Лукаш — зовсім молодий хлопець («в очах ще має щось дитяче», — читаємо в ремарці), він людина, тому й по-людському розуміє любов як потаємне незбагненне почуття. А для Мавки, як і решти лісових створінь, це цілком природний стан. Проте її любов до Лукаша зовсім не подібна на легкодумні залицяння з Перелесником, які вона знала до цього. Не подібна її любов і на почуття самого Лукаша:

Л у к а ш

Чудна у тебе мова, але якось

так добре слухати… Що ж ти мовчиш?

Розгнівалась?

М а в к а

Я слухаю тебе…

твого кохання…

(Бере в руки голову його, обертає проти місяця

і пильно дивиться в вічі).

Л у к а ш

Нащо так? Аж страшно,

як ти очима в душу зазираєш…

Я так не можу! Говори, жартуй,

питай мене, кажи, що любиш, смійся…

Звичайний сільський хлопчина й не здогадується, які сили пробудило кохання в лісовій істоті, яке «огнисте диво» оновлення вона пережила. Лукаш не цінує «душі своєї цвіту», не знає, які дива може творити тихий голос його сопілки. Щедрі поклади поезії й краси в його душі вкриті шаром буденщини, черствого житейського практицизму. Вони явилися Мавці весняної місячної ночі, але сам Лукаш і занедбав їх під стріхою хати, під впливом матері й Килини.

Мавка, без сумніву, ідеалізований і сильний образ: на шляху до щастя їі нічого не може зупинити, лісова красуня намагається наблизити дійсність до мрії. Вона без жалю покинула заради «людського хлопця» лісові хащі й могла б знайти з людьми спільну мову, якби вони були такими мудрими, як дядько Лев. Він знав ціну краси й гармонійного співіснування людини з природою, добре знав і те, що протиставити себе природі, знехтувати її закони — значить підрубати гілку, на якій сидиш. Таке ставлення до природи дядько Лев виховував і у свого небожа Лукаша. Він не встигає перейнятися дядьковою наукою: напровесні приходить із далекого села в ліс, а восени дядько Лев помирає. Господарство прибирає до своїх рук обмежена Лукашева мати, а згодом до неї приєднується й достойна її невістка.

Мавка ж принесла в Лукашеву хату не тільки красу («умаіча квітками попідвіконню»), з нею прийшла до лісової господи прихильність природи й достаток («Як вона глядить корів, то більш дають набілу»). Однак Лукаш не зміг відстояти своє кохання, не зміг «своїм життям до себе дорівнятись». Його перемогла сіра буденщина із захланною й обмеженою матір’ю. А зрада Лукаша почалася з того моменту, коли поріг його хати переступила Килина.

Леся Українка майстерно створила характери Килини й матері Лукаша. Це досить типові образи жінок, утомлених тяжкою працею по господарству. Лукашевій матері потрібна роботяща невістка, а не мрійлива Мавка, яка спртнїмає природу як живу істоту. Мати настільки душевно згрубіта, що не помічає навіть Мавчиної вроди, а згадує про її чесноти .тише тоді, коли «лукава, як видра, хижа, наче рись» Килина демонструє свою справжню натуру. Для скаліченої духовно й обмеженої Килини чи не найбільший життєвий скарб — «корова турського заводу». Вона в житті так і не зазнала справжнього щастя, так і не збагнула, що не перемогла Мавки.

Філософською глибиною думки, красою поетичних образів «Лісова пісня» постала нарівні з такими творами світової класики, як «Сон літньої ночі» Шекспіра, «Пер Гюнт» Ібсена. Не випадково М. Рильський назвав цю драму-феєрію «діамантовим вінцем Українки».

Объяснение: