М.стельмах «гуси-лебеді летять». яку книгу піп дав михайлику наступного разу для читання? а: «козаки-розбійники» б: «тарас бульба» в: «захар беркут» г: «червоне і чорне»

Б. Тарас Бульба

Відповідь:

може щось таке ?

« У вікно видзвонює зоря, синя ніч на лозах спочиває,

я читаю вкотре кобзаря, глибини і вічності торкаюсь»

У кожного народу є талановиті митці-поети, письменники, художники, які своїми творами прославляють і возвеличують рідний край, свою націю. Здавна дуже щедра на таких митців і укра-їнська земля. Але існує у цій плеяді особлива зірка, світло якої з кожним роком, з кожним витком подій в історії стає більш яскравим.

Ім’я цієї людини відоме далеко за межами нашої країни, його творчість не залишає байдужим нікого. Це імʼя український народ свято береже у своїй пам’яті і з великою любов’ю та повагою передає з покоління в покоління. Геній українського народу, Великий Кобзар, Пророк, таланови-тий художник, незабутній письменник, неперевершений поет – ось  невеликий перелік тих слів, якими сміливо можна охарактеризувати цю людину.  

Впевнена, ви всі уже здогадалися, що мова йде про Тараса Григоровича Шевченка.

Він прожив коротке життя, але всього у цьому житті було доволі: радості і печалі, дива і не-справедливості, признання і гоніння, відданості і спокути, а ще багато болю, смутку, нудьги за рідним краєм. Ще при житті він зазнав таких знущань, що здавалося саме про нього сказано в Євангелії - «нема пророка у вітчизні своїй». Але сьогодні, коли минуло багато років, люди  неда-ремно назвали його Пророком. Його твори змушують нас плакати і сміятися, навчають любові – до рідних і близьких, до свого народу, до Батьківщини. Його багатогранна і безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людства. Силою духу, глибиною віри та непохитною волею до боро-тьби, впевненістю та рішучістю, із якою він писав свої неперевершені твори були, є і будуть ру-шійною силою у боротьбі українського народу за волю, справедливість та незалежність.

Сила його слів вражає і сьогодні. Здається, сама душа поета промовляє до нас зі сторінок його могутнього «Кобзаря». Багато рядків з його творів вже давно стали афоризмами. Хіба владний час над такими словами: «Учітесь, читайте,/ І чужому научайтесь,/ Й свого не цурайтесь («І мертвим, і живим...»)? Чи не мріє кожен з нас про те, що «І на оновленій землі/ Врага не буде, супостата,/

А буде син, і буде мати,/І будуть люде на землі («І Архімед, і Галілей...»)? А чи не хочеться вам сьогодні на весь світ і самим сказати : «Обніміться ж, брати мої./Молю вас, благаю! («І мертвим, і живим...»)?  

З плином часу все більше переконуєшся, що поезії нашого Кобзаря - то одкровення, які він ви-словив на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь українців. Тарас Шевченко - це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях народу. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами. Вогник, який ми передамо своїм дітям і онукам, для того щоб збулося ще одне пророцтво Кобзаря: «Наша дума, наша пісня/ Не вмре, не загине/ От де, люде, наша слава,/ Слава України!» («До Основ'яненка».).

Пояснення:

Відповідь:

Якщо "вкрасти" чужі, то от коломийки від Миколи Савчука

Україно, рідна мамко, не зможеш пропасти –                                                                                          Тебе завжди розкрадають, не можуть докрасти.            

Були вибори вже тричі, тричі обираєм,                                                                                                    Сваримося, клянемося… а маєм, що маєм.

Якби прийшов тепер Довбуш у рідні Карпати,                                                                                      То дали би усім людям пенсії й зарплати.

Цей –  патріот, той – патріот, усі – патріоти,                                                                                                А як прийшло до виборів – стали ідіоти.

На Вкраїні люд веселий, добре тут нам жити,                                                                                        За повітря і за сонце не треба платити.

  Всі чекають нетерпляче на великі зміни,                                                                                                На зарплати трохи вищі й трохи нижчі ціни.

Фестиваль за фестивалем, фуршет за фуршетом…                                                                               Як воно нам удається з дірявим бюджетом?

Дотримуймось, українці, ухвали нової                                                                                                     Сало пишім з великої, а Москва – з малої.

Ростуть ціни на се, на те, на світло й на воду,                                                                                        А з ними ростуть роги нашого народу.

а якщо треба придумати свою, то ще не придумала )))

Пояснення: