Як розумієте вислів діда демяна про ключі, що має сонце , аби видмикати ними землю(гусі лебеді летять)

Я розумія цей вислів,так: в різну пору року сонце гріє по різному. От наприклад, влітку воно гріє гаряче. Восени трохи менше. Взимку майже не гріє. Восени соце дає тепло.

Объяснение:

В оповіданні "Дорогою ціною" Михайло Коцюбинський, слідом за Тарасом Шевченком, Нечуєм-Левицьким, опоетизував волелюбний дух трудящих України. Остап Мандрика був вихований на розповідях діда, «який ходив у Січ, а потім різав панів в Умані"» Ті розповіді пробуджували в дитячій голові химеричні мрії, військовий запал. Остап не хотів змиритися з тим, що він, Соломія, дід – не більше, ніж худоба у пана. Він часто згадує, як піддавали тортурам сивого дідуся на стайні, як погрожував освіжати і його самого пан. Остап любив кожну стежку, кожну горбинка рідної землі, але жити в неволі-гірше смерті. Цією відчайдушністю у своєму прагненні до волі він нагадує козака Голитьбу, Миколу Джерю, героїв Шевченка.

І справжнім відкриттям в літературі було створення письменником образу жінки, не тільки поламаної, стражденної, а й сильної, сміливої, здатної до боротьби за свою долю. "Ваша Соломія - це джерело під час спеки ... то завдаток типу жінок, які вміють обороняти себе», – так визначала цей образ відома громадська діячка того часу Н. Кобринська. Щоб бути справжнім товаришем Остапу, вона жертвує своєю красою, чудовими косами. Засмучені очі Соломії не покидають з того часу нашу уяву. Бачимо їх, коли з жахом стежить Соломія за високими вогневими горами палаючих плавнів і в останньому розпачі кличе важко пораненого Остапа; коли на човні разом з Іваном готує напад на турецьких козаків, щоб звільнити свого коханого; коли чорна безодня Дунайської води заховає тіло…

Дорогою, найвищою ціною заплатила Соломія за бажання бути вільною, гірку ціну дав за волю Остап: все життя написане на спині, а половина душі навіки залишилася в Дунаї. Такий трагічний кінець розповіді ще раз підкреслює волелюбність українського народу, його прагнення за всяку ціну домогтися свободи.

Твiр за повiстю М. Коцюбинського Дорогою цiною . У своєму творi М.

Коцюбинський змальовує персонажiв з народу. Головнi героï

Остап та Соломiя є типовими тогочасними украïнцями, проте

мають i яскравi iндивiдуальнi психологiчнi риси. Автор зображує

персонажiв з багатьох сторiн: розкриває психологiю своïх

героïв, ïхнє ставлення до життя, прагнення та цiнностi.

Остап та Соломiя яскравi, багатограннi, глибокi образи

украïнськоï лiтератури. Головним персонажам повiстi Дорогою

цiною притаманне прагнення свободи, причому свобода має для них

настiльки важливе значення, що вони ладнi вiддати за неï будь-що.

Бажання не тiльки формальноï свободи дiй, а й бажання мати свободу

вибору, духовну свободу властиве Остаповi та Соломiï.

Остап та Соломiя люблять землю та працю на землi, проте вони хочуть

працювати на себе, на своє майбутнє , нехай i тяжко

працювати. Крiпаччина унеможливлює щасливе iснування людини, адже

вона с антигуманною за своєю суттю. Обидва героï ненавидять

крiпосний лад, вiн неприйнятний для них своєю принизливiстю.)

Героям властива неабияка поряднiсть, взаємодо вони надають

одне одному пiдтримку, ладнi життя вiддати одне за одного. Соломiя не

пересiчна жiнка. Вона активна, дiєва, не здатна примиритися з

несправедливiстю, готова дiяти, боротися за своє щастя та за свою

долю. Соломiю можна вважати надзвичайно сильною особистiстю, хоча вона й

не втрачає жiночностi у будь-яких своïх дiях. Вона мужня та

рiшуча, в ïï мужностi є також своєрiдна краса.

Остап надзвичайно сильна людина, вiн справжнiй чоловiк, який

вiдчуває вiдповiдальнiсть за себе, за свiй б життя та за тих,

хто близький йому. Вiн здатний пiти на ризик, аби тiльки здобути жадану

свободу для себе та Соломiï. Його не можна зламати, скорити, вiн

прагне здобути свободу будь-якою цiною.

Я вважаю, що усе iснування людини грунтується на кiлькох

загальних, первинних цiнностях. I свобода є однiєю з таких

цiнностей.