Олекса стороженко (скарб) визначити хто розповідає історію про павлуся. свою відповідь обгрунтуй !

Автор, ну я так думаю

Объяснение:

Серед багатьох творів Михайла Стельмаха окремо стоять дві повісті — "Гуси-лебеді летять", "Щедрий вечір". Автобіографічні за своїм змістом, вони передають ту атмосферу, в якій зростав і формувався маленький Михайлик, розкривають таємниці його дитячих переживань і мрій.

Ми бачимо героя у звичайних щоденних клопотах сільської людини: він пасе конячину, збирає гриби, ягоди, допомагає батькам по господарству. Але життя його не можна назвати сірим і буденним. У світі дитинства хлопчика неначе злились в одне два начала: казкове і реальне. Так і зростає він серед чудової загадкової природи, вірячи й не вірячи в таємницю жарптиці, виглядаючи по садках і левадах літо, яке залишає по собі то розквітлі суниці, то стиглі вишні. Михайлик — непосидючий, бешкетливий, і, разом з тим, доброзичливий і чуйний. Є в Михайлика і ще одна риса, яка виділяє його з-поміж інших дітей : "слабість" або "дурість", за словами односельців невситима — жага до читання. Михайлик читає все підряд, що не встигли докурити в "селі". Заради можливості читати він терпить багато прикростей: і нарікання матері, і глузування інших дітей. Але той потяг до знань не залишився марним: Михайлик із задоволенням і успіхом учиться в школі. Вражає розповідь його про батькову кирею. В ній носив його батько до школи взимку, коли Михайлик не мав взуття, "я мало не заплакав і з жалю, і з тієї радості, що батько не дасть мені покинути науку".

Із вдячністю згадує Михайло Панасович про всю свою сім'ю. Неосвічені, бідні люди мали красиві шляхетні душі. "Мати перша в світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман", "вона першою показала, як плаче од радості дерево, коли надходить весна". З особливою теплотою говорить Стельмах і про свої діда й бабу. "Жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору моїх дідів, недобре слово з їхніх вуст не торкнулась жодної людини".

Тарас Шевченко – революціонер і великий мрійник, бунтар, що йшов за покликом серця. Він був патріотом і громадянином світу, боровся за справедливість і цурався рабської ментальності. Його слова цитують у всьому світі, образ поета увіковічнили в пам’ятниках, але він руйнує усі стереотипи про себе.

«Творчість великого Кобзаря як ніколи актуальна у світлі нинішніх подій. Тарас Григорович у своїх поезіях, ніби передбачає, які страшні події чекають на нашу країну. Проте, попри сумні прогнози, він допомагає знайти вихід. Його поезія піднімає дух нинішнім борцям, вона, наче тримає їх в тонусі. Я впевнена, що великий Кобзар, якби був нашим сучасником, то обов’язково був би на Майдані. А зараз, він допомагає нашим борцям з неба. Відтак, я вірю, що в Україні все налагодиться, запанує мир та єдність, адже Тарас Григорович саме про це і писав».

«Тарас Шевченко - великий поет, духовний пророк нашого українського народу. Століття спливають, а його слова не втрачають своєї актуальності, ніби написані вчора. Заклики до боротьби і мужності, які звучать у словах Шевченка знову й знову підтримують наш дух особливо у ці не легкі для нашої країни часи. Чи то історія має здатність повторюватися чи то ми не робимо висновків?! У будь-якому випадку поет майже двісті років переконує нас, українців, що доля наша у наших руках. Пророків не розуміли у часи їхнього життя, а лише опісля сприймали й оцінювали. Тож треба вчитися на помилках історії і дбати про майбутнє власними силами, як цього і вчить поет».

«Вірші Шевченка наповнені реалістичністю, буквально в кожному рядку і кожному слові ми бачимо те, що відбувається зараз з нами, що відбувається з нашою країною. Це, насправді, дивовижно, що слова, написані так давно, є повним відображенням сьогоднішніх подій, і насправді ті слова ще й заглядають в майбутнє».