Художня деталь обов'язково а характеризує головного героя б повторюється декілька разів в сумна за сприйняттям г інформативно містка

Характеризує головного героя

Нерівність душ – це абсолютно нормальне і природне явище, яке на мою думку, ми всі повинні розуміти. Нерівність душ -це велика прірва між двома людьми, яка не дозволяє їм бути разом, щоб створити сім'ю. Яким би не було їхнє матеріальне становище, взаємний потяг один до одного і все інше, що зазвичай визначає успіх сімейної пари, такі люди не будуть разом. Їм варто шукати тих, хто їм у більшій мірі підходить, і будувати відносини саме з такими людьми.

В головній героїні авторка відобразила образ справжньої жіночої краси, ніжності, щирості, самовіддану та талановиту дівчину, яка по – справжньому закохалася в Гриця Бобренка.

А в образі героя Гриця змальовано сміливого та вправного козака, гарного юнака із своїм недоліком, який є слабохарактерним і не має своєї думки. Він дуже залежний від своєї матері, яка не дозволяла йому одружитися з Марусею та завжди керувала його вчинками. Завдяки своїй матері він одружується з Вишняківною, дівчиною із заможної сім'ї.

Отже можна зробити висновок, що Гриць погнався за грошима. Вишняки та Чураї завжди були не в дуже гарних відносинах. Перші рахували, що людей потрібно поважати тільки за становищем у суспільстві і за матеріальні здобутки, а другі не зважали на все це і судили людину по моральних якостях.

Через таку свою зраду Гриць приносить страждання бідній закоханій Марусі. Вона до останнього не бачить його вад і сподівається, що все буде добре,навіть, без багатих статків. Хоча згодом великодушна дівчина теж не засуджує Гриця за зраду, намагається зрозуміти його вчинок, виправдати, карає себе за те, що не побачила цього раніше. Довгі роздуми над вчинками Гриця та душевний біль підштовхують дівчину до самогубства. Ліна Костенко гарно описує почуття дівчини в той момент, коли Маруся хотіла не втопити себе, а свої почуття та свої страждання. Бо, що може бути гірше за те, як любити людину, яка вже того не заслуговує? Чому любов настільки здатна засліпити, що можна не побачити справжню сутність і погані сторони? Дуже часто люди розчаровуються в тих, з ким хотіли би провести все життя, будували плани на подальше майбутнє і мрії, у них відкриваються очі на правду.

Отже, нерівність душ – це величезна міцна стіна між людьми, яку неможливо зрушити.

Я вважаю, що люди з різним матеріальним станом все таки можуть знайти спільну мову, бо їх поєднує спільна душа, адже це все – матеріальне, сьогодні воно є, а завтра вже може його не бути, це набута річ. А от коли душі різні – тут, на мою думку, вже нічого не до .

Ліна Костенко у своєму романні зуміла відтворити відносини та нерівність душ між двома людьми і показати, як може засліпити людину безмежна любов до іншої людини та розкрити сутність їх відносин.

Адже, не кожна людина здатна дорожити любов'ю ближнього свого, своє життя потрібно цінити і ним дорожити, насамперед, потрібно поважати самого себе.

Ця тема, на жаль, була актуальною на тодішній час, яку зобразила авторка, але і є на сьогоднішній день та буде актуальна у будь якому столітті.

«Моя любов чолом сягала неба,а Гриць ходив ногами по землі».

Невдовзі Гриць одумується, його мучить совість, він повертається до Марусі з розкаянням і вибаченнями, але дівчина йому не прощає, так і не знайшовши відповіді на своє запитання.

«Нерівня душ – це гірше, ніж майна?>>

Объяснение:

Образ України в романі — головний. Лейтмотивом через увесь твір проходить почуття глибокої любові авторки до свого народу, свого краю. За рідну землю вболіває полковник Іван Іскра, піснярка Маруся Чурай, увесь український народ. Лунає над полями та степами пісня Чураївни, надихає воїнів на самовіддану боротьбу за волю.

Знайомство читача з українською пісняркою відбувається в полтавському суді. Судять Марусю Чурай за те, що вона отруїла свого зрадливого коханого Гриця. Ліна Костенко кількома штрихами окреслює образ головної героїні. Протягом усього суду Маруся нічого не говорить у свій захист: «Стоїть. Мовчить. І дивиться. І все». Ця побіжна заувага розкриває глибокий психологізм стану головної героїні.

Суть драми Марусі Чурай насамперед у тім, що покохала вона нерівню, того, хто так і не зміг дорівнятися до високості її душі «Нерівня душ — це гірше, ніж майна». Був би сильний духом — здолав би всі перешкоди й ненаситну матір угомонив, та в тім-то й біда, що любов Марусі «чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі». Отже, причина трагедії Марусі якоюсь мірою в ній самій, бо вона з тих натур, що вже як полюблять, то мов заприсягнуться.

Кохання її «почалося з пісні, могло урватись тільки, як струна». І от коли ця струна в дівочій душі урвалася смертю Гриця, життя для неї втратило сенс, стало найтяжчою карою.

Страта була би порятунком для Марусі. Вона того порятунку шукала для себе ще тоді, коли готувала зілля. Проте не знайшла його й цього разу: Іван Іскра встиг на страту з гетьманським універсалом «відпустити дівчину негайно».

Маруся, шукаючи собі смерті, не знала, що вона — вічна. Бо вічні її пісні, як незнищенна душа народу. Тож попри все — драматизм, трагічне звучання — образ Марусі Чурай життєствердний, життєдайний.

Драма Марусі Чурай у тім, що віддала душевний скарб недостойному, і вона це розуміє, звідси — відчай, розпач, журба, порожнеча, а вже із цього пекельного сплаву народжувалися пісні. Стався конфлікт між духовними протилежностями — мораллю таких, як сама Маруся, її мати, батько-герой, козак Іван Іскра, і мораллю вишняків, горбанів, бобренків, під чий вплив потрапив Григорій. Моральне падіння стало початком Марусиної біди.