Лист до чіпки(головного героя твору нечуя-левицького "хіба ревуть ")

Чіпка (Ничипір) Варениченко – головний герой роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» П. Мирного. Він є байстрюком, сином Мотрі, чоловіком Галі.Зовнішність: він мав «дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка», «ні високого, ні низького зросту, – тільки плечі широкі, та груди високі…».Характер: у Чіпці живуть дві людини – правдошукач і розбійник. Як правдошукач він є допитливим, хазяйновитим, кохає Галю і любить Мотрю й бабу Оришку, прагне справедливості для усіх. Ставши розбійником, у ньому є жорстокість, бажання випити, здатність віддати усе, щоб «забутися», втілює у собі образ революціонера, бунтаря, який кривавими методами хоче створити нове справедливе суспільство.Ставлення до інших: Чіпка любить свою бабусю й матір, дружить із працьовитим Грицьком, кохає Галю. Коли ж підпадає під вплив горілки та Лушні, Матні й Пацюка, то забуває і навіть кривдить матір, відрікається від порядних знайомих, ненавидить увесь світ і здатен на вбивство.Ставлення інших до Чіпки: у дитинстві його любили лише рідні, він дружив з Грицьком. Суспільство жорстоко ставилось до нього, бо Чіпка був байстрюком. Коли Чіпка став господарем, люди почали його навіть поважати, висували у земство, його кохала Галя. Ставши розбійником, суспільство бачило в ньому лише монстра, а для своїх товаришів по його чорному промислу він став ватажком.Ставлення автора до Чіпки: Панас Мирний та Іван Білик досліджують процес перетворення людини з правдошукача до вбивці. Вони йому співчували, розуміючи, що він – породження суспільства, але в кінці засуджують його, що той не зміг протистояти цьому жахливому впливу і почав вбивати.Перетворення Чіпки на злодія – результат «дурних умов», у яке його заганяло суспільство та індивідуально-психологічні особливості цієї людини. Якби він зміг побороти в собі бажання помсти, він став би позитивним героєм, прикладом, що треба боротися за себе, але мирним шляхом. Але внутрішня слабкість, проявлена у його пияцтві та розбоях відвертає у мене будь-які симпатії до нього.

Цитатна характеристика Галі:

Зовнішнісь: "... біле, рум'яне личко, очі оксамитові, чорні".

Галя, коли почала зустрічатися з Чіпкою: "Така ж весела, хороша, — хоч би на крихту змінилася; така ж смілива, жартівлива... "

Щастя дівчини: "І яке воно тобі те щастя здасться, коли до всього я сама своїх рук не доложу, не поклопочуся біля всячини?"

Галя турбується за коханого, не сприймає його б життя: "Галя мовчала. Глянув на неї Чіпка та й здивувався: пожовкла, з лиця спала, зморщилась..."

Чіпка думає про Галю: "Що не кажи, а Галя дівчина гарна!"

Цитатна характеристика Христі:

Зовнішність дівчини та соціальний статус: "...і коли закохався в сусідчину наймичку — веселу, моторну й робочу дівчину, хоч і невелику красулю"; "низенька, чорнявенька, не дуже хорошої вроди дівчина".

Родина Христі: "Христя - так її звали - зосталася малою після батька-матері. Родичі, іцо можна було, рознесли; осталося тільки днів на п'ять поля, та й тим орудував дядько, у котрого спершу вона й жила".

Весела дівчина: "Христя - молода, весела, щебетуха".

Роботяща: "... працьовита дівчина - дядина ще змалку не давала ногам та рукам її одпочивку, призвичаїла до роботи"

Подружні стосунки: "З жінкою Грицько жив мирно, люб'язно: ні лайки, ні сварки не чула їх простора, весела хата."

Всеволод был братом Игоря и сыном великого Святослава. Он, не думая ни секунды, откликнулся на призыв своего брата, Игоря, отправиться на защиту земель русских. Он отправился на войну вместе с братом, чтобы не только защитить свои­ земли и людей, но и добыть себе воинской славы. Это говорит о его честности и храбрости, о его большой отваге и любви к брату. Он говорит, что они с Игорем оба дети Святослава и должны друг другу, быть для друг друга оплотом в таком­ тяжком деле, как война.­ Он собрал свою дружину, потому что считал себя­ защитником земли русской и понимал, что кроме них никто не­ станет защищать их земли.

Всеволод не только­ был смелым и верным братом и другом, он был хорошим военачальником, так как брату победить в первой битве. Его дружина его уважала и слушалась, потому что он первый шел в бой и старался показать пример того, как воюют настоящие мужчины. Автор показывает Всеволода не только как человека бесстрашного, но, даже, как отчаянного. Он показывает сцену, где Всеволод бьется с врагами, забыв обо всем на свете, забыв о своей жене, забыв даже о своей жизни. И именно эта его черта продержаться достаточно долго, потому что его боятся половцы и нападают только большой толпой. Всеволод был очень привязан к брату и считал своим долгом ему в походе, поддерживать его в трудной битве, поэтому, когда Всеволод погибает, Игорю приходится очень туго Всеволода и его храброй дружины поддерживала дух не только всей армии, но и самого Игоря, который глубоко уважал и полагался на брата.

Автор превозносит таланты и качества Всеволода, называет его смелым­ и храбрым, это естественно, потому что на войну могут пойти и побеждать только храбрые люди, такие как Всеволод. Он не жалел своей жизни и жизни своих людей для того, чтобы оградить свои земли от набегов, завоевать богатство и обеспечить безопасность родных земель.