Твір на тему " скарб - узагальнений образ щастя "

Здавна люди замислювалися над тим, що таке щастя. Дехто мріє про пригоди й подорожі, хтось хоче мати вірних друзів, мрія деяких — бути відомим спортсменом, співаком або стилістом, деякі мріють про красиве вбрання, сучасну техніку, модні розваги. Історія Павлуся з оповідання О. Стороженка "Скарб" показує, що неробство й сите життя — це ще не щастя. Не може бути щасливою та людина, котра не зігріває своїм теплом інших, безцільно й безглуздо проживає свій вік. Хоч і таланило в усьому Павлусеві, але його щастя я б, наприклад, не захотів...

У батьків Павлуся всього обуло доволі, свого сина вони шанували й пестили, виконували все, що той забажає, не давали й порошинці впасти. Ось Павлусь уже парубок: гладкий, опецькуватий, з білими й ніжними руками, які ніколи не знали роботи. Якось уночі Павлусь захотів меду. Мати побігла по селу шукати, ледве випросила. Прибігла, а синок уже й спить. Через той мед занедужала мати, й не стало її, а невдовзі помер і батько. А Павлусеві все одно добре: за ним стали доглядати наймит і наймичка. Щастя, як горох, так і сипалося на парубка. У господарстві лад, прибуток, відкрили навіть шинок із лавкою. Павлусь тільки їсть та спить, ліньки й повернутися, не те що на вечорниці йти. Якось на Зелені свята зібралися парубки йти шукати скарб. Вирішили запросити Павла, щоб він пішов із ними на щастя. Той не "хотів і сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине. Ходили хлопці до вечора, нічого не знайшли. Аж бачать — лежить здохлий хорт. Вирішили жартома вкинути його Павлові у вікно. Так і зробили. Кинули собаку, а з нього як просипляться дукати! Парубки хотіли забрати, а наймит не дав. І Павлусь сказав, що це йому Бог у вікно вкинув, як він і казав. І після цього щастя не залишало Павлуся: знайшлася хороша дівчина, одружилися вони, народилися у них гарні діточки.Дивним видається уявлення про щастя селян з казки Олекси Стороженка з глибокою назвою "Скарб": односельці вважали Павлуся щасливим і заздрили йому. А чи багато хто із них хотів би бути на його місці? Не впевнений. Чи можна вважати щасливим того, чиє життя залежить від випадку, а сама людина при цьому нічим не цікавиться, не докладає фізичних та душевних зусиль для свого щастя, пливе течією, як осінній листок? В уяві постає такий собі дурник із народної казки, що лежить на печі й наказує щуці виконувати свої безглузді забаганки. Жага до легкого щастя вбиває в нас бажання самовдосконалюватися, розвиватися, робить тупими споживачами. Що ж таке щастя, кого можна вважати щасливим? По-моєму, той тільки й щасливий, хто іншим не заздрить, хто робить добрі справи та наполегливо працює над здійсненням своїх мрій.

Найголовніше з того, що дійсно існує, це життя людини. Вона має багато проявів, аспектів і цікавих особливостей, але найголовніше в житті кожного це те, що життя просто є. Можна довго міркувати про якість життя. Наприклад, ні для кого не секрет, що сучасний світ абсолютно несправедливий і великі більш розвинені країни наживаються за рахунок маленьких і менш розвинених. Про це воліють не говорити, тим не менш, це так. І це дозволяє зробити висновок, що життя практично повністю позбавлене будь-якої справедливості. Життя несправедливе, це вірно, в ньому є ще дуже багато всього поганого. Але чи може це означати, що прожити таке життя можна лише погано і ніяк інакше? Аж ніяк ні.

Найголовніше в житті кожної людини, кого б ми не розглядали у якості прикладу, полягає зовсім не в матеріальних або подібних цінностях. Головне криється в духовній складовій життя людини. І як же досягти цього духовного? Перше, що для цього потрібно, це побільше спілкуватися зі своїми близькими та друзями. Краща розвага, найприємніше і найкорисніше проведення часу – це в компанії хороших і близьких людей, які завжди прагнуть до чекають від тебе того ж. Далеко не обов’язково володіти багатствами або якимись матеріальними благами, щоб насправді бути щасливим. В житті найголовніше – це мати гарну дружню компанію, приємних людей навколо, і тоді все буде чудово, незалежно від інших обставин.

Втім, є і другий, не менш важливий аспект, який теж позначається на житті будь-якої людини. Цей аспект життя – це людське здоров’я. До того, хто живе на цій землі серед нас, але з якоїсь причини позбавлений хорошого рівня здоров’я, можна ставитися лише з жалістю. Ніщо так не псує людське самопочуття, його настрій і готовність насолоджуватися життям, як якісь проблеми зі здоров’ям. Вони доводять життя людини до дуже неприємних моментів, перетворюють таке життя на суцільну муку, що, звичайно, дуже псує всю якість життя будь-якої людини.

Життя людини багатогранне, різноманітне, воно завжди цікаве, якщо, звичайно, сама людина не заганяє себе у певні складні і неприємні обставини. Втім, це зовсім не означає, що в житті людини можна виділити найважливіше. Найважливіше в житті кожної людини – це хороша компанія, дійсно близькі і милі серцю люди, з якими приємно проводити час, а також гарний стан здоров’я, яке дозволить кожному насолоджуватися життям в повній мірі і без обмежень.

Зрадити в житті державу - злочин, а людину можна?
Як на мене, зрада завжди буде зрадою, тобто, якщо хтось є зрадником, то такій людині не слід довіряти. І неважливо, чи зрадив він людину або свою державу: якщо людина здатна на зраду, то вона є "гнилою" у будь-якому разі. 
Як на мене, єдина різниця полягає у тому, що державна зрада - це злочин, який суворо карається законом, що прописано у Конституції. Зрада ж людини - це поганий вчинок, за який не посадять до в'язниці, але від цього цей вчинок не стає менш огидним. 
Коли одна людина зраджує іншу - вона нібито відміняє, закреслює все те, що поєднувало її з цією людиною. Продовжувати будь-які стосунки зі зрадником - це ризикувати бути зрадженим знов і знов. Як на мене, зрада не буває дрібною або неважливою. Не можна бути трошки зрадником. В таких випадках зазвичай кажуть, що жінка не можна бути "трохи вагітною". Так і зі зрадою: або зрадив, або ні. Третього, як кажуть, не надано. Таким чином, будь-яка зрада, як держави, так і людини - це огидне явище.